23 лютого виповнюється 95 років від дня народження корифея хорової справи Закарпаття – Івана Михайловича Сопка (1929- 2017), який понад півстоліття викладав диригування на Хоровому відділі коледжу і також впродовж багатьох років був керівником хору студентів. Про його репетиції  зі студентським колективом досі ходять легенди.

Народився Іван Михайлович 23 лютого 1929 року в селі Доманинці на Ужгородщині, в родині селян Михайла Юрійовича та Варвари Петрівни Сопко.

Своє навчання розпочав у 1935 році в Народній школі села Доманинці, в який провчився 5 років і у 1940 році вступив на 2-й курс Горожанської школи в м. Ужгороді. Вже у 1943 році продовжив здобувати освіту в Учительській семінарії (м. Ужгород), яку з приходом Радянської влади перейменували на педагогічне училище (за іншими джерелами учительський інститут), яке закінчив у 1947 році. В цьому ж році Іван Михайлович розпочинає свою педагогічну діяльність вчителем початкової школи в селі Оноківці. А у 1949 році вступає до Ужгородського музичного училища і водночас стає артистом Закарпатського народного хору.

У 1952 році продовжує своє навчання в Київській Державній  консерваторії, яку закінчив з відзнакою у 1958 році. В період начання в Києві (1956-1958 р.р.) працював методистом і керівником хору в Республіканському методичному кабінеті художнього виховання дітей при Міністерстві освіти УРСР. По закінченню консерваторії дістав призначення на роботу в Ужгородське музичне училище.

«У 1956 році на Закарпатті була створена самодіяльна учительська хорова капела Ужгородського району, яка користувалась великою популярністю. Весь її творчий шлях пов’язаний з діяльністю Івана Сопка - талановитого хорового диригента, одного з перших музикантів- професіоналів, які отримали вищу музичну освіту в столичній консерваторії, активного пропагандиста академічного хорового співу. Організувати роботу капели було нелегко. Згуртуванню колективу сприяли авторитет та енергійність керівника. Художні прийоми, які запроваджував молодий митець в аматорському колективі, були новим явищем на фоні тодішніх співочих традицій на Закарпатті: комплектування колективу співаками високого рівня, систематична робота над елементами хорової звучності, розспівування хору, розучування творів з нот. Наполеглива і цілеспрямована праця привела Івана Сопка до бажаних результатів, які яскраво проявлялися й у виконавській майстерності, у манері співу, інтонаційній чистоті, тембральному багатстві. В репертуарі капели було понад 300 творів, часто вона була першим виконавцем творів українських композиторів, зарубіжних класиків, народних пісень. Учительський колектив провів понад 500 самостійних концертів та виступів у різних збірних концертах. Його гастрольні подорожі стали окрасою культурного життя в селах і містах Ужгородщини, Закарпаття, України, Естонії та Словаччини. Крім цього, мистецькиий колектив став творчою лабораторією для багатьох студентів- хормейстерів музичного училища.

В 1964 році за досягнуті успіхи капелі було присвоєно почесне звання «народна». Також, Іван Михайлович керував чоловічим хором мікрорайону  Доманинці». (з книги «Хорова культура Закарпаття» Михайла Митровки).

Працюючи викладачем Ужгородського музичного училища, Іван Михайлович віддав педагогічній справі велику частину свого життя. 5 років (1965-1970 р.р) був завідуючим відділу «Хорове диригування». Виховав в своєму класі достойних послідовників - хормейстерів, якими сьогодні пишається Закарпаття і які, в свою чергу, з великою шаною згадують свого наставника. Це і Заслужений працівник культури України диригент та педагог Михайло Митровка; Народний артист України, керівник Академічного камерного хору «Кантус» - Еміл Сокач; диригентка та режисерка, Магістерка театрального мистецтва - Вікторія Рацюк (як режисерка - постановниця та запрошена диригентка працювала на сценах багатьох оперних театрів України та світу), солістка Академічного камерного хору «Кантус», керівниця  Хору учнів молодших класів Ужгородської ДМШ №1 Анна Тромпак-Повхан.

Підготувала викладачка відділу «Хорове диригування»

Петішко- Ковальова Вікторія Петрівна