Історія музичного коледжу

Ужгородське державне музичне училище імені Д.Є.Задора, а нині Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д.є. Задора, створено після приєднання Закарпаття до України. Першим його директором був засновник професійної музичної культури краю, видатний піаніст, педагог і фольклорист, диригент і органіст, музикознавець і публіцист – Дезидерій Євгенович Зáдор. У 1991 році училищу було присвоєно його ім’я.

Після Дезидерія Задора директорами училища були В.П.Хоменко (1949-1952 рр.), С.Ф.Грдлічка (1953-1957 рр.), Л.Ф.Клєпіков (1957-1965 рр.), Й.Й. Базел (1965-1972 рр.), В.М.Гайдук (1972-1983 рр.), В.М. Білей (1983-2000 рр.). З 2000 року училище очолює заслужений працівник культури України, відмінник освіти України, дипломант Міжнародного конкурсу С.Н.Стегней.

Фундаторами закладу стали вихованці Віденської, Празької консерваторій, Угорської Королівської музичної академії, Санкт-Петербурзької, Свердловської та Київської консерваторій: Д.Є.Задор, С.А.Хосроєва, З.Є.Лендєл, К.Й.Воска, Й.Я.Гергей, А.Є.Задор, П.А.Милославська, В.К.Ромішовська, В.Л.Волинський, П.П.Милославський, С.Б.Факторович, Л.Ф.Клєпіков, В.Л.Гошовський, П.М.Нефьодов, що забезпечило високий рівень музичної освіти.

У 1946-1947 роках було засновано усі виконавські відділи, а у 1960 році – музично-теоретичний. На початку 1950-х років створено основні студентські колективи: хор, симфонічний і духовий оркестри, оркестр народних інструментів та ансамбль скрипалів.

Яскравим явищем перших років роботи закладу була активна концертна діяльність викладачів, адже в музичному училищі працювали кращі виконавці Закарпаття. Щонеділі вони давали концерти сольної та камерно-ансамблевої класичної музики, котрі отримали назву «матіне» (грають майстри). У кінці 1950-х років викладачі створили «Клуб любителів муз», який об’єднав не лише окремих виконавців та камерні ансамблі, але й викладацькі колективи: камерний оркестр, камерний хор та оркестр народних інструментів. Демонструючи високий виконавський рівень, вони активізували інтерес до професійної музики, виявляли захоплення цим мистецтвом і надихали студентів на творчу роботу. Всі концерти відбувалися у формі концертів-лекцій, виконували важливу просвітницьку функцію.

Випускники музичного училища успішно вступали на навчання у консерваторії Ленінграда, Москви, Києва, Львова, Саратова, Одеси.

В 1960-1970-х роках заклад поступово розширювався. Збільшився викладацький контингент, зріс набір студентів, відкрилися вечірній і заочний відділи.

Із заснуванням Республіканських конкурсів між музичними училищами України вихованці Ужгородського музичного училища почали брати в них участь. Серед перших учасників – окремі виконавці Л.Мелеш, А.Ротенштайн, Н.Шайджина, ансамбль віолончелістів, оркестр народних інструментів, ансамбль скрипалів, симфонічний оркестр.

З 1990-х років студентські колективи та окремі виконавці училища приймають участь у міжнародних конкурсах та фестивалях, де стають володарями Гран-прі, лауреатами І, ІІ та ІІІ ступенів.

З 2000 року студенти відділу теорії музики беруть участь у Всеукраїнських та Міжнародних конференціях, їх роботи публікуються у всеукраїнських виданнях. Студенти з факультативу композиції здобувають перемоги в конкурсах композиторів.

Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д.Є.Задора – це справжня кузня музичних кадрів. За 75 років роботи заклад закінчило понад 6 тисяч студентів. Переважна їх більшість стала музикантами-педагогами, артистами та концертмейстерами оркестрів, солістами та композиторами. Випускники коледжу працюють у провідних творчих колективах та навчальних закладах України та за її межами.

Коледж продовжує кращі традиції музичної історії, студенти та викладачі є активними учасниками різноманітних заходів, які проводяться на районному, обласному, всеукраїнському та міжнародному рівні. Ведуть активну музично-просвітницьку діяльність для громадськості, залучаються до участі у різноманітних акціях в області та за її межами. З моменту створення цей заклад перетворився на методичний центр роботи дитячих музичних шкіл, дитячих шкіл мистецтв, а нині мистецьких шкіл Закарпатської області.

	ПЕРШИЙ ДИРЕКТОР - ДЕЗИДЕРІЙ ЄВГЕНОВИЧ ЗАДОР Д.Є.Задор – надзвичайно добра, чуйна особистість, талановитий композитор, який нерозривно пов’язаний із Закарпаттям. А закарпатське мистецтво неможливо відділити від імені Дезидерія Задора. Вся надзвичайна красота краю якою він захоплювався все життя, з теплотою оспівана композитором в його творах. В Ужгороді осінню 20 жовтня 1912 року народився хлопчик, якому дали ім’я Дезидерій. В Ужгороді 16 вересня 1985 року були покладені перші квіти на могилу заслуженого діяча мистецтв України, професора, яскравого концертного піаніста, диригента, музично-громадського діяча Дезидерія Євгеновича Задора. Між цими датами – велике життя. Саме батьки стали першими вчителями музики Д.Задора. Мати – вчителька, хорова співачка, скрипалька, а батько – органіст, кантор церковного хору. В 12 років почалося концертне життя піаніста Дезидерія. В цей час він проявляє перші спроби в композиції. Важливим етапом Д.Задора в отриманні музичної освіти є навчання в Празькій консерваторії. В свідоцтві про закінчення державної консерваторії в Празі значиться , що Дезидерій Задор відвідував музично – педагогічне відділення державної консерваторії в Празі (спеціальності піаніно, орган, хормейстер) і вивчав визначені для навчання предмети з 15 вересня 1930 року по 23 червня 1934 року. Відвідування школи – дуже належне, поведінка –відмінна. З усіх предметів – відмінні оцінки. В празький період Д.Задор захоплюється композицією. Цьому сприяло навчання в школі Вищої майстерності при Празькій консерваторії. Велику роль зіграли цікаві уроки композиції у В. Новака, Я.Кржічки, лекції З. Неєдли у Карловому університеті. Подорожуючи по районам Закарпаття, Задор збирав скарбниці музичного фольклору, який втілив в рукописному збірнику, взірець якого зберігається в м. Києві в бібліотеці Академії наук. Наслідуючи Д.Задора, угорський композитор Бела Барток використавши багато його пісень зі збірки видавав свій рукописний збірник народних пісень Угорської Академії наук. В 1946 р. Д.Задор прийнятий членом Спілки композиторів СРСР. Саме з іменем Дезидерія Євгеновича Задора пов’язаний процес становлення і розвитку музичного мистецтва повоєнного Закарпаття, і саме створення Ужгородського музичного училища. Цікавим є той факт, що в листі від 23 серпня 1945 року управління по ділам мистецтва при Народній Раді громадянину Д.Є.Задору значилось « на підставі параграфа-а 8 декрету Народної Ради Закарпатської України за номером 39 назначаю Вас директором державного музичного училища в Ужгороді. Ваше призначення вступає в силу з 1 вересня цього року. Ваше службове відношення до заробітної плати будуть встановлені пізніше. Це призначення тимчасове». Тимчасове призначення тривало до 1949 року. Цікавим моментом є поєднання адміністративної роботи Д.Задора на посаді директора музичного училища з роботою новоствореного Ужгородського симфонічного оркестру в ролі диригента та соліста. В 1954 року Д.Задор був призначений художнім керівником Закарпатської обласної філармонії, де він працював до 1963 року. Із 1963 р. – 1985 рр. – професор кафедри композиції Львівської державної консерваторії. Однак любов до рідного закарпатського краю, до його фольклору постійно надихала Д.Задора на створення нових творів. Якби міг, то всю красу Закарпатського краю переніс би до Львова. В 1972році Задору присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв України, а в 1978 р.- професора. Д.Задор залишив значну спадщину: багато оригінальних творів великої та малої форми, хорові обробки українських народних пісень «Покладу, покладу значок на віконце», «Ой, зацвіли фіалочки», обробки народних пісень для голосу з фортепіано «Пішов Іван в полонину косити», «Балада про Довбуша», «Серед села дичка», «Легіники», «Гей, Іване», «Покладу, покладу», «Порізала-м перстик», «Паде дощ», «Концерт для фортепіано з оркестром», концерт для цимбал з оркестром, симфонічні поеми «Верховина» , «Карпатська веселка», кантата «Карпати» та багато інших. Обробка Д.Задором закарпатської української народної пісні «Верховино, світку ти наш ...» ще з 1954 року не втрачає своєї популярності та захоплення в широкого кола слухачів. З нагоди 80-річчя від дня народження Дезидерія Задора, Ужгородському державному музичному училищу (нині Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д.Є.Задора) присвоєно його ім’я. Після важкої хвороби серця в 1985 році пішов з життя Д.Є.Задор. Похований за його бажанням в Ужгороді. 23 вересня 2006 року біля могили Д.Задора похована його дружина - Магдалина. Світлана СТЕГНЕЙ

ПЕРШИЙ ДИРЕКТОР - ДЕЗИДЕРІЙ ЄВГЕНОВИЧ ЗАДОР

Д.Є.Задор – надзвичайно добра, чуйна особистість, талановитий композитор, який нерозривно пов’язаний із Закарпаттям. А закарпатське мистецтво неможливо відділити від імені Дезидерія Задора. Вся надзвичайна красота краю якою він захоплювався все життя, з теплотою оспівана композитором в його творах.

В Ужгороді осінню 20 жовтня 1912 року народився хлопчик, якому дали ім’я Дезидерій. В Ужгороді 16 вересня 1985 року були покладені перші квіти на могилу заслуженого діяча мистецтв України, професора, яскравого концертного піаніста, диригента, музично-громадського діяча Дезидерія Євгеновича Задора. Між цими датами – велике життя.

Саме батьки стали першими вчителями музики Д.Задора. Мати – вчителька, хорова співачка, скрипалька, а батько – органіст, кантор церковного хору.

В 12 років почалося концертне життя піаніста Дезидерія. В цей час він проявляє перші спроби в композиції.

Важливим етапом Д.Задора в отриманні музичної освіти є навчання в Празькій консерваторії.

В свідоцтві про закінчення державної консерваторії в Празі значиться , що Дезидерій Задор відвідував музично – педагогічне відділення державної консерваторії в Празі (спеціальності піаніно, орган, хормейстер) і вивчав визначені для навчання предмети з 15 вересня 1930 року по 23 червня 1934 року. Відвідування школи – дуже належне, поведінка –відмінна. З усіх предметів – відмінні оцінки.

В празький період Д.Задор захоплюється композицією. Цьому сприяло навчання в школі Вищої майстерності при Празькій консерваторії. Велику роль зіграли цікаві уроки композиції у В. Новака, Я.Кржічки, лекції З. Неєдли у Карловому університеті.

Подорожуючи по районам Закарпаття, Задор збирав скарбниці музичного фольклору, який втілив в рукописному збірнику, взірець якого зберігається в м. Києві в бібліотеці Академії наук. Наслідуючи Д.Задора, угорський композитор Бела Барток використавши багато його пісень зі збірки видавав свій рукописний збірник народних пісень Угорської Академії наук.

В 1946 р. Д.Задор прийнятий членом Спілки композиторів СРСР.

Саме з іменем Дезидерія Євгеновича Задора пов’язаний процес становлення і розвитку музичного мистецтва повоєнного Закарпаття, і саме створення Ужгородського музичного училища. Цікавим є той факт, що в листі від 23 серпня 1945 року управління по ділам мистецтва при Народній Раді громадянину Д.Є.Задору значилось « на підставі параграфа-а 8 декрету Народної Ради Закарпатської України за номером 39 назначаю Вас директором державного музичного училища в Ужгороді. Ваше призначення вступає в силу з 1 вересня цього року. Ваше службове відношення до заробітної плати будуть встановлені пізніше. Це призначення тимчасове».

Тимчасове призначення тривало до 1949 року.

Цікавим моментом є поєднання адміністративної роботи Д.Задора на посаді директора музичного училища з роботою новоствореного Ужгородського симфонічного оркестру в ролі диригента та соліста.

В 1954 року Д.Задор був призначений художнім керівником Закарпатської обласної філармонії, де він працював до 1963 року.

Із 1963 р. – 1985 рр. – професор кафедри композиції Львівської державної консерваторії. Однак любов до рідного закарпатського краю, до його фольклору постійно надихала Д.Задора на створення нових творів. Якби міг, то всю красу Закарпатського краю переніс би до Львова.

В 1972році Задору присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв України, а в 1978 р.- професора.

Д.Задор залишив значну спадщину: багато оригінальних творів великої та малої форми, хорові обробки українських народних пісень «Покладу, покладу значок на віконце», «Ой, зацвіли фіалочки», обробки народних пісень для голосу з фортепіано «Пішов Іван в полонину косити», «Балада про Довбуша», «Серед села дичка», «Легіники», «Гей, Іване», «Покладу, покладу», «Порізала-м перстик», «Паде дощ», «Концерт для фортепіано з оркестром», концерт для цимбал з оркестром, симфонічні поеми «Верховина» , «Карпатська веселка», кантата «Карпати» та багато інших. Обробка Д.Задором закарпатської української народної пісні «Верховино, світку ти наш ...» ще з 1954 року не втрачає своєї популярності та захоплення в широкого кола слухачів.

З нагоди 80-річчя від дня народження Дезидерія Задора, Ужгородському державному музичному училищу (нині Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д.Є.Задора) присвоєно його ім’я.

Після важкої хвороби серця в 1985 році пішов з життя Д.Є.Задор. Похований за його бажанням в Ужгороді.

23 вересня 2006 року біля могили Д.Задора похована його дружина - Магдалина.

Світлана СТЕГНЕЙ

Всі новини