(Ужгород, 22 жовтня 2022 року)

Як і перший день конференції, другий – теж був насиченим цікавими доповідями і дискусіями. Тематично він утворив три розділи: 1) продовження «Меморіалу В.Гошовського»; 2) актуальні проблеми історії та теорії сучасного етномузикознавства, 3) круглий стіл та підведення підсумків конференції.

Відкрили четверте засідання надзвичайно хвилюючі та трепетні спогади про Володимира Гошовського почесних гостей конференції – його онуки Віри та першого правнука Романа. На конференції «Володимир Гошовський і Закарпаття» вони були присутні вперше. Віра Мáєрова зі златої Праги (за фахом викладач-соціолог) підкреслила, що Прага, звідки вона зверталася до учасників конференції, відіграла важливу роль у житті її дідуся (це було місто його студентських років, зустрічі з майбутньою дружиною Елішкою, радості першого батьківства, зародження багатьох наукових захоплень). Віра радо поділилася своїми дитячими спогадами про те, як надбагато працював її дідусь, про його велику бібліотеку та про ті світлі для неї миті, коли вони весело гралися. Її яскраві та щирі описи минулого подавали образ Володимира Гошовського з абсолютно іншого ракурсу та змальовували портрет ученого у родинному колі, де він був щасливим. Розповідь першого правнука Романа Козака з Мілана (усміхненого та позитивного юнака, що працює оформлювачем вітрин бутиків модного дому Ґучі) стосувалася відомостей про численних потомків В.Гошовського різних поколінь. Роман нагадав, що у його прадідуся бачення майбутньої професії постійно змінювалося: то він мріяв стати кондитером, то мандрівником, то філологом, то гітаристом, то музикознавцем. І ця величезна мозаїка професій, як не дивно, реалізувалася на його потомках. Правнук називав імена поварів з роду Гошовських, географів, лінгвістів, музикознавців, гітаристів, представників точних наук (інженерів, фізиків, математиків) і різних видів мистецтв (скульпторів, дизайнерів, музикантів). І провів цікаву паралель: Володимир Леонідович викладав італійську мову, а він – його перший правнук – нині проживає в Італії. Виступи Романа ілюструвалися унікальними родинними світлинами.

Доповнив атмосферу спогадів про В. Гошовського відеофільм «Екскурсія: Ужгород місцями Володимира Гошовського», де екскурсоводом була Віра Мадяр-Новак. Цей невеликий фільм дозволив учасникам наукового форуму віртуальнор перенестися в осінній сонячний Ужгород, побачити саме ті будинки, повз яких щодня проходив Володимир Леонідович, почути розповіді, пов’язані з цим, переглянути супутні фото. Визнанням результату роботи співробітників Обласного організаційно-методичного центру культури став той факт, що в навчальних цілях науковці рекомендували цей фільм до перегляду у вишах України.

Блок наукових доповідей другого дня конференції включив виступи авторитетів сучасної етномузикології: професорки Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка та Львівського національного університету імені Івана Франка, докторки мистецтвознавства – Ірини Довгалюк, професора Національної музичної академії України, керівника фольклорного гурту «Древо», кандидата мистецтвознавства, – Євгена Єфремова, доцентки кафедри фольклору Київського національного університету культури і мистецтв, керівниці фольклорного гурту «Володар», кандидатки мистецтвознавства Маргарити Скаженик, а також дослідження молодих фахівців: аспірантки Уляни Молчко, магістерки Вікторії Кумгир-Новак.

І.С.Довгалюк проголосила доповідь «Університетські виклади Філарета Колесси про фольклор і фольклористику». Її виступ, як завжди, виділявся глибокою змістовністю, логічністю викладу матеріалу, гарною мовою та яскравою презентацією. Він продовжив патріотичне наповнення конференції, а найголовніше містив багато нової інформації. Ірина Сергіївна розширила уявлення про педагогічну діяльність Філарета Колесси у Львівському університеті імені Івана Франка в ракурсі нещодавнього 150-річчя від дня народження цього вченого.

Доповідь В.В.Кумгир-Новак «Другий фольклористичний період в житті Дезидерія Задора» висвітлила пізній етап експедиційної та дослідницької роботи Дезидерія Задора та присвячувалася вшануванню 110 річниці від дня його народження. Д.Задор безпосередньо спілкувався з В.Гошовським. Відтак вибір теми про нього був доречним, тим паче що доповідачка представляла заклад, що носить ім’я Д.Задора, на чому наголосила.

Цінною виявилася доповідь У.Б.Молчко «Етномузикологічна тематика газетних дописів о. О. Нижанківського». Дослідниця опрацювала величезний масив архівної літератури, оприлюднила багато не відомих артефактів, чим викликала підтримку і подяку з боку львівських фольклористів.

Гостроактуальну тему презентувала доповідь Євгена Єфремова «Народна пісенність українців Курщини: стан традиції на початку ХХІ століття», що супроводжувалася картами, фотографіями та звукозаписами. На перший погляд у ній йшлося про фольклористичну експедицію національної музичної академії України, яку у 2009 році провели Є.Єфремов та Н.Сербіна в українські села Веселоє, Званоє та Алексєєвка російської федерації. Однак насправді тут подавалися наукові докази політики насильницької русифікації українців росії. Пісні, національний одяг, мова, атрибути повсякденного побуту корінних жителів старшого віку названих сіл Курської області – українські. А їх діти та онуки, перебуваючи під впливом тиску російськомовних шкіл, православної церкви, телебачення, поступово забувають рідну мову та віддаляються від свого національного коріння.

Абсолютно інший аспект презентувала доповідь М.В.Скаженик «Діяльність фольклорних ансамблів Києва на початку ХХІ століття», в якій було здійснено огляд та систематизацію вторинних автентичних фольклорних гуртів Києва. Особлива роль відводилася «Древу» (своєрідному «патріарху»), який заклав основи для такого роду співу та сприяв появі гуртів кількох генерацій: образно кажучи, гуртів-«дітей» та гуртів-«онуків» «Древа». Ця доповідь переросла у розгорнуті творчі дискусії, що засвідчили про великий інтерес до питань реставрації автентичного виконавства.

Під час Круглого столу презентувався перший том «Антології наукової думки про народну музику Закарпаття», анонсувалися заплановані на листопад Київська етномузикознавча конференція та Львівська п’ята конференція молодих дослідників народної музики, порушувалися важливі питання музично-фольклорного життя України.

На обговоренні результатів та підведенні підсумків конференції відзначалася цікава та плідна робота науковців України й зарубіжжя; творча й доброзичлива атмосфера, яскраво патріотичний дух форуму.

У підсумковому слові автор даних рядків (відповідальна за організацію конференції) відзначила фактор об’єднання зусиль багатьох людей заради відзначення столітнього ювілею В.Гошовського. Це – доповідачі, які попри величезну зайнятість і напружений графік роботи знайшли час і можливості підготувати цікаві дослідження та достойно представити їх на конференції, це – родина Гошовських, яка за власні кошти допомогла відновити вкрадену під час війни меморіальну дошку вченого та активно залучилася до роботи конференції, це – директор департаменту культури національностей і релігій Закарпатської військової адміністрації, присутність якого на офіційному відкритті конференції засвідчила про фактор моральної підтримки учасникам форуму. Кілька державних інституцій, в яких у минулому працював В.Гошовський та які підтримують народну культуру, зробили максимально посильний внесок, щоби сторіччя вченого було відзначено достойно і яскраво. Шестеро студентів, троє викладачів та троє випускників Ужгородського музичного фахового коледжу імені Д.Є.Задора, а також директор Закарпатського музею народної архітектури і побуту взяли участь у роботі конференції в якості доповідачів. Гарною заставкою до наукового форуму став виступ вокального ансамблю музичного коледжу під керуванням заслуженої артистки України Світлани Глеби, а яскравим доповненням – урочисте покладання студентами цього закладу квітів до відновленої меморіальної дошки Володимира Гошовського. Методисти Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури опікувалися замовленням таблички з ім’ям вченого на вулиці, названій на його честь, створили фільм «Ужгород місцями В.Гошовського», допомагали в організаційних питаннях.

Онлайн конференція до столітнього ювілею потребувала злагодженої роботи багатьох «гвинтиків». Вона не відбулася би без технічного забезпечення її роботи та організації відеозаписів Вікторією Кумгир-Новак, що стала технічним організатором конференції; без вирішення окремих організаційних питань і підтримки Вікторії Фролової, Світлани Стегней, Ганни Дрогальчук, Наталії Стинич, без локальної допомоги Вікторії Гойдош,Олени Охрим, Тетяни Росул, Маріанни Дудич, Наталії Кузьмінської, Анастасії Жужгової, Миколи Коваля, Володимира Сичкуна, Марини Офіцинської, Олени Гайдук, Наталії Кормош, Вікторії Панько, Ганни Кур’янової. Ця конференція мала аж три розроблених дизайни афіш: Олени Гайдук, Наталії Кузьмінської та Вікторії Кумгир-Новак, і кожен із учасників обирали той, що був їм більше до вподоби. Усім, причетним до проведення наукового форуму, у тому числі вченим з Угорщини, Франції, Америки, Німеччини, Словаччини, доповідачам з Чехії та Італії висловлювалася щира подяка.

У свою чергу представники київської та львівської фольклорних шкіл України, голова секції «Теорія музики» музичного коледжу відзначали високий організаційний і науковий рівень ІІІ Міжнародної науково-практичної онлайн конференції «Володимир Гошовський і Закарпаття» та були раді можливості долучитися до її роботи. Завершальним акордом пролунали теплі та щирі слова подяки доньки видатного вченого – Людмили Козак за достойне вшанування пам’яті батька та гарну конференцію.

Загалом, науковий форум вдався всупереч вимкненню світла у низці областей України та багаторазовим повітряним тривогам. Він засвідчив, що науковці якісно роблять те, що вміють, і тим самим виконують працю державного значення – утверджують національну ідентичність України та віддають належну шану кращим українським дослідникам народної музики. Мирного нам усім неба і швидшого закінчення війни!!! 

Віра Мадяр-Новак – викладач КЗ «Ужгородський

музичний фаховий коледж імені Д.Є.Задора»

Закарпатської облради, кандидат мистецтвознавства,

залужений діяч мистецтв України