Днями, в стінах Ужгородського музичного фахового коледжу імені Д.Є.  Задора відбулася надзвичайно потужна зустріч з Остапом Мануляком – сучасним українським композитором, виконавцем, PhD, доцентом кафедри композиції Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка, директором Фестивалю електроакустичної музики VOX ELECTRONICA, керівником експериментальної освітньої електроакустичної студії EESEM, стипендіатом Програми Фулбрайта (2018–2019 рр., Каліфорнія, США), в рамках якого він реалізовував свій проект у Центрі комп'ютерних досліджень музики та акустики (CCRMA) у Стенфордському університеті. До усього переліченого варто додати, що Остап Михайлович Мануляк є лауреатом премій імені Левка Ревуцького (2010), імені Миколи Леонтовича (2020), а цьогоріч рішенням Комітету з присудження премій за значні здобутки в сфері композиції його було номіновано на премію імені Бориса Лятошинського.

Приїзд в Ужгород авторитетного сучасного митця став своєрідною підтримкою нашому музичному коледжу у сфері викладання «Сучасної української музики», введеної у навчальний процес лише у 2021 році. З появою цієї дисципліни у студентів-випускників з’явилася реальна можливість глибше вивчати творчість українських композиторів XX–XXI ст., знайомитися з різними проявами модерну й авангарду, розширювати свій музичний світогляд під час творчих зустрічей з українськими композиторами сучасності, які вже перетворилися на гарну традицію закладу.

Цьогорічна лекція О. Мануляка «Електроакустика та експерименти в українській музиці» порушила одну із актуальних тем сьогодення й викликала живий інтерес, а особливо у тих студентів, які мають певні напрацювання в сфері композиції та самостійно опановують музичні компʼютерні програми.

Розповідь-екскурс від композитора-практика про електроаукустичні експерименти розпочалася із нагадування про те, що ще в минулому українська музика розвивалась в одних площинах з західноєвропейською, і попри складні історично-політичні умови, у ХХ столітті в Україні з’явилися усі течії електроакустичної музики. Йшлося про перші експерименти зі звуком 1960-х років у творчості представників групи «Київський авангард»: Віталія Годзяцького (твір «Чотири етюди для магнітофонної плівки»), Леоніда Грабовського, автора перших зразків української алгоритмічної музики («Орнаменти», «Гомеоморфії»), про винайдення у 1990-х роках Святославом Крутиковим електроакустичного інструменту для написання «новоконкретної музики» («Хронометрія»), про алгоритмічні композиції Георгія Потопальського з використанням детектору руху («Practice of Strings», «Train»), в яких використано нейромереж: алгоритм, який автор накреновує на відео-матеріал із запису дронів, а відео застовується «як генеративний елемент для генерації звуку».

В сьогоднішній еволюції електроакустичної музики алгоритмічні композиції «медіа-арт-мистецтво» (термінологія ХХІ століття) перетворилися на «тренд» світової музичної практики, і Україна наразі нині представлена дуже потужно в усіх його стильових напрямках.

В якості завершального акорду лекції Остап Мануляк презентував свій доробок – твір «Reprogression-2», розповівши про історію його створення. Так, робота над композицією розпочалася 23 лютого 2022 року, коли композитор препарував фортепіано і планував продемонструвати в курсі «Композиторські техніки» різні техніки препарації. Але наступного дня розпочалась війна й усе було зупинено. Лише через кілька місяців було записано звучання препарованого фортепіано, здійснено спектральний аналіз («musique spectrale» – спектралізм, напрямок започаткований К.Штокгаузеном, де звук обчислюється персональним комп’ютером) і на основі спектру вибудувано звуковисотні ряди, які виконуються «живими» інструментами (акустичними) та переплітаються з електронікою. Цю історію вряд чи можна прочитати в підручнику, але саме на теми особистих рефлексій військових подій пишуть зараз композитори, і слухачу це резонує, адже «правдива емоція» втілена в мистецтві завжди мала терапевтичну дію.

Загалом, вийшла дуже насичена та інформативна лекція, впродовж якої слухачі відкрили для себе різні «спектри» української електроакустичної музики, почули приклади аплікацій для створення музики за допомогою ШІ (навіть твір, згенерований ШІ ще в 1956 році), дізналися про еволюцію електронних, а з розвитком технологій й акустичних інструментів, переконалися, що «українська електроакустична музика – це динамічне і дуже цікаве явище, в якому є багато переживань, щирості та відкритості…»

Про інтерес присутніх до сучасної української музики засвідчили активні дискусії, під час яких Остап Мануляк відповідав на запитання зали. Також, слухачі отримали нагоду почути премʼєру електроакустичного твору Віктора Теличка «Black tango», створеного ним ще в 1998 році, та стали свідками творчого спілкування між двома фантастичними композиторами.

Але це не все. Творча зустріч отримала логічне продовження в онлайн форматі. Завдяки технічному забезпеченню й організаційній роботі автора цих рядків 30 січня 2024 року відбулася онлайн-консультація студентів музичного коледжу: Тинти Андрія (3й курс, відділ «Оркестрові духові та ударні інструменти») та Полончик Аніти (4й курс, відділ «Народні інструменти») з Остапом Мануляком. Сучасного львівського композитора було ознайомлено зі студентськими композиторськими опусами, напрацьованими на вибірковій дисципліні «Композиція» (клас В.Ф Теличка). Молоді музиканти поділилися музичними ідеями, виявили креативність, інтерес до професії композитора та усвідомили реальність її здобуття у вищому навчальному закладі.

Однозначно, в житті Ужгородського музичного фахового коледжу імені Д.Є.Задора відбулася важлива подія. Дякуємо Остапу Михайловичу за співпрацю, просвітницьку діяльність та «імпульс» до творчості. Дякуємо дирекції закладу за надання умов для проведення мистецького проєкту. Дякуємо Збройним силам України за можливість розвитку творчої молоді.

Вікторія Володимирівна Кумгир-Новак,

 викладач циклової комісії «Теорія музики»