Соломія Крушельницька. "Народжена співати"

До 150-річчя від дня народження видатної української оперної співачки, педагога Соломії Амвросіївни Крушельницької (1872-1952)

У 2022 році світова музична спільнота відзначає 150-річчя від дня народження української легенди оперної сцени, педагога Соломії Амвросіївни Крушельницької. За життя визнана найвидатнішою співачкою світу. Ювілей увійшов до переліку пам’ятних дат ЮНЕСКО. Імена видатних українців і українок має знати весь світ. Особливо це важливо зараз, коли росіяни нищать все українське, зокрема, зазіхають на нашу ідентичність. Указ про відзначення ювілею на державному рівні Президент України підписав у листопаді 2021 року.

Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 року на мальовничій Тернопільщині, у селі Білявинці, в сім’ї греко-католицького священника. Походить зі шляхетного і старовинного українського роду Крушельницьких гербу Сас. Ще в ранньому дитинстві дівчинка виявляла неабиякі музичні здібності. Співала в гурті дівчат десь у садку чи на майдані. Соломія знала дуже багато народних пісень, які вивчала безпосередньо від селян. Вже тоді її голос був сильний, приємний і дуже відрізнявся від інших. Навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики». Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. В цей час  зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський, згодом відомий композитор. 1883 року на Шевченківському концерті відбувся перший прилюдний виступ Соломії Крушельницької. Час від часу в Тернополі виступав львівський театр, у репертуарі якого були опери С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка, і Соломія мала можливість спостерігати за грою драматичних акторів Ф. Лопатинської, А. Осиповичевої, А. Мужик-Стечинського, С. Яновича, М. Ольшанського.

Всі восьмеро дітей сім’ї Крушельницьких здобули хорошу освіту, яка відповідала їх здібностям та захопленням. Тодішні галицькі закони визначали, що ганебно дочці священника марити співом та музикою, а може ще й мріяти про сцену. Батьки всіляко підтримували та розвивали талант доньки. Всупереч поглядам того часу Амвросій Крушельницький на позичені гроші відправляє дочку до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства, яку вона закінчує з медаллю і відзнакою. Її наставником був відомий професор Валерій Висоцький. Львівський оперний театр відразу запрошує Соломію на сцену, де вона успішно дебютувала в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті, а потім у ролі Сантуції в «Сільській честі» П. Масканьї. Саме тоді її почула італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка гастролювала у Львові і одразу помітила вокальні здібності дівчини, про які Соломія і не здогадувалася. Вона запропонувала Крушельницькій поїхати до Італії, де її зможуть прослухати фахівці з бельканто. Восени 1893 року Соломія приїжджає до Мілану, де вчиться драматичному мистецтву у знаменитого професора Конті та вокалу у відомої викладачки Фаусти Креспі, яка розкрила величезні можливості голосу своєї учениці.

З 1894 року Крушельницька виступає в театрах Львова, завойовуючи симпатії авдиторії. У другій половині 1890-х років починає тріумфально  виступати на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Меєрбаха, «Манон Леско» Дж. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса та інших. У 1904 на запрошення Дж. Пуччіні виконала партію Батерфляй в його оновленій опері «Чіо-Чіо-Сан» в театрі «Гранде» в Північній Італії. Після її блискучого виконання ця опера здобула всесвітнє визнання, а зворушений і вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». З листопада 1896 року по березень 1897 року Крушельницька у складі італійської трупи брала участь у тридцяти п'яти виступах в Одеському оперному театрі. 1897 року гастролює у Південній Америці, Бергамо, Пармі. 1898 року запрошена до Варшавського оперного театру, співає у Коломиї, Петербурзі, Бережанах. 1902 року - гастролі у Парижі. 1906 року - успішні гастролі в Буенос-Айресі та дебют у «Ла Скала» в Мілані в опері Р. Штрауса «Саломея» під диригуванням Артуро Тосканіні.

Крушельницька, яка звикла постійно вдосконалюватись, не зупиняється на досягнутому. Вона їде до Відня, щоб вивчати провідні партії в операх Вагнера. Це був ризикований крок для молодої співачки: щойно діставшись перших вершин у мистецтві бельканто, опановувати зовсім іншу манеру співу – німецьку вокальну школу, пробувати себе в партіях, на яких не один співак утратив голос… Ризик виправдався. Більш того – Соломія Крушельницька стає найвидатнішою «вагнерівською примадонною» ХХ століття, виконує найскладніші партії Вагнера: «Лоенгрін», «Трістан та Ізольда», «Валькірія», «Тангейзер»... Багато гастролює. Прихильники обдаровували її квітами, коштовностями, після вистав розпрягали коней і несли її в екіпажі на руках... Від неї була в захопленні французька письменниця Ліліан Войнич, а всесвітньо відомий диригент Артуро Тосканіні наводив її професійність і працьовитість як приклад іншим співакам. Казали, що вона — чи не перша співачка в тодішньому театральному світі, яка не шукала покровителів і в кар'єрі покладалася тільки на власні сили.

Серед її шанувальників були письменники, поети, композитори, лікарі, юристи та політики. Якось керівництво театру в Італії подало до суду на Соломію Крушельницьку. Співачка мала виступати в Неаполі і всі квитки, звичайно, були розкуплені задовго до концерту. Але в день виступу, коли Соломія мала приїхати до міста, сталося виверження Везувію. Вулканічний пил літав усюди і Соломія дуже турбувалася, що це може зашкодити її диханню, а відповідно і голосу. Тож співачка скасувала виступ. Театр зазнав величезних збитків і вирішив притягнути до відповідальності виконавицю. Права Соломії Крушельницької взявся захищати відомий адвокат Чезаре Річчоні та виграв справу. Після цієї історії вони не переставали спілкуватися. Чезаре виявився єдиним шанувальником Соломії, який не намагався змінити її під себе, змусити піти з музики та стати звичайною дружиною-домогосподаркою. Сеньйор Річчоні був справжнім аристократом, добре знався на музиці, високо цінував талант Крушельницької та підтримував її. Напевно, саме тому Соломія покохала його та погодилася вийти за нього заміж. Разом вони прожили щасливих 26 років подружнього життя на батьківщині чоловіка, мера містечка В’яреджо, в італійській Тоскані, де Крушельницька купила велику віллу і назвала її «Salomea». У своєму будинку оперна діва влаштовувала музичні вечори, співала українські пісні та навіть власноруч готувала українські страви.

Коли Соломії Крушельницькій було трохи за сорок, вона пішла зі сцени, вважаючи, що всі партії її репертуару написано для молодих жінок. 1920 року востаннє виступила у театрі «Сан Карло» (м. Неаполь) в операх «Лорелея» та «Лоенгрін», відтоді займається концертною діяльністю. 1925 року бере участь у концерті на запрошення королеви Італії. У січні-травні 1928 року здійснює велике турне по США та Канаді. 1929 року відбувся прощальний концерт співачки в Академії Санта Цецілія у Римі. Присвятивши себе тільки концертній діяльності, вона виконувала старовинні, класичні, сучасні й народні пісні сімома мовами — італійською, французькою, німецькою, англійською, іспанською,  російською й польською. Однак усі свої особисті концерти вона завжди закінчувала виконанням українських народних пісень і завжди наголошувала, що вона українка. Такого всесвітнього визнання, пошани та любові добилася проста дівчина з українського мальовничого села, адже Україна завжди славилась своїми співочими талантами, красою та мелодійністю… Згідно з оцінками критиків, успіх Крушельницької на оперних сценах був не чим іншим, як визнанням української музики та вокального мистецтва. Після  тріумфального виступу в Санкт-Петербурзі Крушельницька була запрошена у палац царя Миколи ІІ і, виконавши кілька арій, заспівала українською мовою «Веснівку» на слова Маркіяна Шашкевича. Після виконання цар по-французьки поцікавився у співачки, якою мовою прозвучала пісня. Гордо піднявши голову, Крушельницька відповіла, що пісня «мовою її рідною, українською».

 

Українські пісні Крушельницька ніколи не виконувала в перекладі, хоч володіла 8 мовами. Під час приїзду в Італію мови країни співачка не знала, але вже через 2 місяці спілкувалася на італійській вільно. Після приїзду в іншу країну примадонна в першу чергу знайомилася з її культурою. Виступала Крушельницька на сценах провідних оперних театрів світу. Італійці вважали її співачкою італійською, поляки - виконавицею польською, а сама діва продовжувала бути українкою. Листи батькам, а також відомим людям України того часу (Михайлу Павлику, Івану Франку, Василю Стефанику) писала з використанням колоритного галицького діалекту. Після повернення в Україну підтримувала політичні погляди письменників, надавала допомогу радикальній партії, заснованій Франком та Павликом. На всі гастролі знаменита співачка брала з собою видання «Кобзаря» Шевченка. Любила Крушельницька виконувати покладені на музику Миколою Лисенком твори великого поета. Всього за п’ять років після початку виступів Крушельницька домоглася світового визнання власного таланту, проте про батьківщину не забувала ніколи. В Україну співачка приїжджала регулярно , щорічно відпочивала в Карпатах і обов'язково співала на урочистих заходах, присвячених Тарасу Шевченку. Тим не менш на багатьох українських сценах Крушельницька так і не заспівала. Зокрема, в Києві примадонна не співала, але дала один концерт в Одесі, успіх якого був величезний.

В Італії Крушельницька прожила понад сорок років. Після смерті свого чоловіка вирішила провідати рідних на батьківщині, але у зв'язку з початком другої світової війни залишається у Львові. На жаль, життя в тогочасному Львові виявилось для співачки нелегким. Радянська влада відібрала львівський будинок Крушельницької, виділивши їй тільки квартиру на другому поверсі. Досі залишається невідомим, як Крушельницька у 1948 році стала громадянкою СРСР і як без її відома радянські адвокати продали її віллу у В’яреджо (Італія). Незважаючи на все це, Крушельницька досить швидко ввійшла у мистецьке життя Львова. З 1944 року Соломія Крушельницька стала професором Львівської консерваторії ім. Лисенка — викладала в консерваторії вокал, влаштовувала концерти у філармонії. У її будинку завжди збиралися студенти, які просто її обожнювали ...

Великій співачці присвячували свої твори композитори, письменники, художники. Партнерами Крушельницької на сцені були Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Про неї знав весь світ. Вона стала символом української оперної сцени. Соломію Крушельницьку досі вважають неперевершеною оперною дівою, яка перетворювала кожну виставу на неповторне мистецьке явище, на те, що означали словом «тріумф». ЇЇ неперевершене сопрано, вроджений акторський талант, досконале виконавське мистецтво, краса фізична і духовна полонили Італію, країни Європи, Південної Америки...

Образ Соломії Крушельницької став уособленням справжньої жіночої вроди, великого таланту і рідкісної природи голосу. Голосу, що вражав, полонив, бентежив... Який, якось почувши, вже неможливо було забути.

Опубліковано:
29 Березня 2024