Сандармох – назва урочища на півночі російської республіки Карелія, де 1997 року знайшли місця масового захоронення страчених НКВС в’язнів Соловецького концтабору. Після розпаду СРСР було відкрито доступ до архівів каральних радянських органів, і 1995 року директор Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніамін Іофе віднайшов розстрільні списки в архіві Архангельського управління ФСБ Росії. Дослідник написав листа до СБУ, у якому повідомив, що у тих списках багато вихідців з України.

В архівах КДБ збереглися документи, які пролили світло на розстріл Соловецького етапу у період із 27 жовтня по 4 листопада, серед 1111 жертв якого були представники української інтелігенції. Це театральний режисер-новатор, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, філософ і письменник Валер’ян Підмогильний, поети, письменники і перекладачі Микола Зеров, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан, професори Володимир Чехівський, Олексій Вангенгейм і Сергій Грушевський, академіки Степан Рудницький і Матвій Яворський, науковці Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко і багато інших.

До встановлення імен розстріляних українців та вихідців із України доклав зусиль дослідник Сергій Шевченко. Спочатку він працював разом із Юрієм Шаповалом, Іваном Драчем та іншими у редколегії науково-документального тритомника «Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії» (1997−1999). Дані про розстріляних у Сандармоху, зібрані Сергієм Шевченком, переклали українською мовою і впорядкували журналісти Радіо Свобода. Так з’явився вивірений дослідником і вперше опублікований 12 грудня 2012 року Список розстріляних у Сандармоху українців і вихідців з України, що пізніше був доповнений віднайденими відомостями.

У часи збройної агресії проти України, а також і надалі слово «Сандармох» і пов’язані з ним історичні події – масові розстріли політв’язнів, жертв репресій – не можна забувати нікому. Ні нашій країні, ані всьому світові. Тепер це місце пам’яті – вакцина проти бацил отруйної пропаганди. Знати, що сталося за озером Онего 1937 року, розуміти, хто й навіщо вчинив ті злочини, бачити їхній зв’язок з нинішньою гібридною війною – означає зберегти майбутнє України як незалежної держави. Саме для цього студенти Ужгородського музичного коледжу імені Д.Є. Задора взяли участь у замальовці-реквіємі до річниці масового знищення української інтелігенції в роки червоного терору в урочищі Сандармох.