Соборність України.

Дорогою випробувань

 «Соборність – це… єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави».

(стаття 6 Закону України «Про основні засади державної політики у сфері   утвердження української національної та громадянської ідентичності»)

Щороку 22 січня, в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося  в 1919 році на Софійському майдані в Києві, Україна відзначає День Соборності. Офіційно свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99. Цей день є втіленням ідеї єдності, спільності та нероздільності української нації.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Проблема соборності у розумінні територіальної, національної, політичної, духовної єдності завжди була актуальною для України і українців як до 22 січня 1919 року, так і після цієї дати.

Розпад територіальної цілісності етнічних українських земель має тривалу історію. З усією гостротою питання територіальної й національно-політичної соборності постало у ХХ столітті в ході Української революції 1917-1920 рр. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт Злуки залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».  Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

Перше в Україні по справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців. Понад 30 тисяч осіб з’їхались до столиці Карпатської України.

Через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Сучасники Української революції 1917-1920 рр. пам’ятали про Акт Злуки та відображали її в мемуарах і публікаціях в еміграції, а історики намагалися осмислити уроки революції, причини її поразки. Тільки в 1990 році українці, наперекір усім спробам стерти з пам’яті  історичні події періоду Української революції, влаштували багатотисячний живий ланцюг Соборності між Києвом та західними містами України і продемонстрували своє – народне розуміння Соборності. Це вказує на фізичну та духовну єдність між східними та західними землями країни, ще раз засвідчуючи між ними акт злуки.

Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради щасливого життя у власній державі, яка сама визначає своє майбутнє. І це бачить і підтримує весь цивілізований світ, а ворогам ми доводимо це силою. А сила наша – в єдності! Єднаймося! Наша єдність – наша зброя!