День Незалежності України:

важкий шлях до свободи

«А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшлись всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй   немає ціни».

                                                                                             (Ліна Костенко)

День Незалежності – державне свято України, яке українці відзначають щороку 24 серпня на честь ухвалення Акту проголошення незалежності України, політико-правового документа, який засвідчував новий статус української держави та від’єднання від СРСР, що заведено вважати датою відновлення незалежної держави Україна. 24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні Верховна Рада Української Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. Україна відновила незалежність юридичним шляхом, після ухвалення низки документів, що проголошували державний суверенітет. Легітимність цих кроків Верховної Ради підтвердив Всеукраїнський референдум.

Сьогодні, які і багато століть поспіль, Україна виборює своє право на незалежність зі зброєю в руках, тому цей день – день гордості за силу й стійкість українців, що будують незалежну державу і духовно «повертаються» у родину народів Європи, виконуючи заповітну мрію багатьох поколінь українських патріотів. Два з половиною роки жорстокого, повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну, що спричиняє смерть та руйнування, новини про ворожі обстріли та руйнування затьмарюють це свято. До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом. За нею – і трагічні, і героїчні сторінки історії нашого народу.

На території сучасної України у XVII столітті починає формуватися Козацька держава. Понад сто років козаки боролися за незалежність України, але досягти її їм так і не вдалося. У XVIII столітті український народ втратив свою державність та опинився у межах двох імперій – Російської та Австрійської на наступних двісті років.

У XIX - на початку XX століття зароджується і розвивається український національний рух, який привів до Української революції 1917-1921 років та відродження української державності. Формується Центральна Рада, яка своїм ІІІ Універсалом проголошує про створення Української Народної Республіки, а IV Універсалом оголошує незалежність УНР. У 1919 році Акт Злуки засвідчив соборність українських земель. Однак УНР як держава проіснувала недовго і український народ втратив шанс мати власну державу аж до кінця ХХ століття.

І тільки у 1991 році 24 серпня позачергова сесія Верховної Ради республіки проголосила незалежність України та створення самостійної держави – України. Повну державну незалежність Україна здобула після проведення загальнонаціонального референдуму 1 грудня 1991 року, коли за її незалежність висловилися 90,32% громадян. Схваливши на всеукраїнському референдумі Акт проголошення незалежності України, народ надав цьому документові реальної сили та започаткував новий етап розвитку історії нашої держави.

Напередодні Дня Незалежності Україна святкує День Державного прапора. 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про затвердження Державним Прапором України Національного прапора». Документ офіційно затвердив прямокутне полотнище із двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору і нижньої – жовтого. На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги  громадян до державних символів Указом Президента України від 23 серпня 2004 року № 987 встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня. Державний Прапор є одним із державних символів країни, відбиває національні традиції, ідентифікуючи певну територію. Ще до християнізації Русі жовто-блакитні барви символізували Київську Державу. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської «весни народів». Уперше такий прапор замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Відтоді полотнища в національних кольорах використовували під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті. За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові штандарти, було затверджено і військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг. 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України в Хусті затвердив синьо-жовтий прапор Карпатської України. Окупувавши Україну, більшовики карали за синьо-жовтий прапор. У другій половині ХХ століття синьо-жовтий прапор пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. 26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві.

Державний Прапор уособлює усі прагнення та надії українського народу на краще майбутнє, є символом національної гідності та ідентичності, символом єдності народу та підтримки української армії, яка захищає територіальну цілісність і суверенітет країни. День прапора – це можливість для українців висловити свою патріотичну пристрасть і гордість за свою країну.

Нехай прапор України  гордо майорить під блакиттю мирного неба!

Добра та спокою в кожному серці, в кожному домі

у вільній, незалежній державі!

Слава Україні!