До 115-річчя від дня народження українського композитора, народного артиста України,

 лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка

Анатолія Йосиповича Кос-Анатольського (справж. – Кос)

(1909-1983)

 «…Найважливішим для митця повинно бути усвідомлення того, що його творчість знаходить відгук у серці народу…»

 ( А. Кос-Анатольський)

Опери, балети, оперети, пісні, романси, фортепіанна музика, музика для арфи та скрипки, вокально-симфонічні твори, хорова музика, наукові праці – усі ці  творчі здобутки композитора і педагога Анатолія Кос-Анатольського можна по праву назвати визначними.

Народився Анатолій Йосипович Кос у місті Коломия 1 грудня 1909 року в родині, де любили музику. Його батько, відомий галицький лікар, мав абсолютний музичний слух, любив музику і навіть листувався зі славетною оперною примадонною Соломією Крушельницькою, а мама була піаністкою. У численному роду Косів – лікарі, інженери, письменники, адвокати, всі вони були освіченими людьми, знали кілька мов. Анатоль володів польською, англійською, німецькою, французькою, грецькою, італійською, латиною. Ще за часів студентства друзі Анатоля пожартували: «Косів у світі багато, а Анатоль – лише один. Отже, Кос-Анатольський!». Так і з’явився псевдонім.

Навчаючись у Станиславській гімназії, Анатолій створив хор, почав записувати пісні. Під час випускного концерту-звіту у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка маестро Станіслав Людкевич, послухавши талановитого студента, сказав йому: «Ваше життя повинно належати музиці». Однак перш ніж цілковито присвятити себе музиці, Анатолій здобув ще освіту адвоката. У 1931 році він закінчив юридичний факультет Львівського університету, але завжди знав, що його покликання – мистецтво.

Першою самостійною творчою роботою А. Кос-Анатольського стало музичне оформлення спектаклів львівського музично-драматичного театру. У 1930-х разом з Л. Яблонським, Б. Весоловським та С. Гумініловичем входив до складу популярної тоді на Львівщині «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-джаз»), працював концертмейстером, викладачем, деякий час займався адвокатською практикою. Після другої світової війни  став членом та з 1951 року головою правління Львівського обласного відділення Спілки радянських композиторів України, працював концертмейстером Львівського драматичного театру, а від 1952 – викладачем Львівської консерваторії імені М. Лисенка (з 1973 року – професор).

Як зазначає композитор Олександр Козаренко, очоливши спілку, Кос-Анатольський допоміг повернутись із заслання багатьом митцям, клопотав про Соломію Крушельницьку, яка, по суті, бідувала у Львові. «Майже 40 років Кос-Анатольський очолював Спілку композиторів, Львівську організацію. Завдяки йому народилась велика плеяда музикантів, диригентів, композиторів. Стараннями Коса був звільнений із заслання Василь Барвінський. Мирослав Скорик, який приїхав з Сибіру, був освячений допомогою Кос-Анатольського. Він був помічною людиною, допомагав, як у творчих питаннях, так і вирішенні життєвих питань. Це був будівничий музичної культури», - розповів Козаренко.

Свої перші інструментальні твори А. Кос – Анатольський почав писати в кінці 40-х на початку 50-х років. Це були переважно твори для скрипки. Згодом композитор почав писати для фортепіано, віолончелі, арфи, інструментальних ансамблів. Важливе місце в доробку композитора займають кантата «Безсмертний заповіт»  (на власні слова, 1963), вокальний терцет «Шевченко», романс «Не він один» (на роковини Шевченка», на слова Лесі Українки).

Унікальним жанром Кос-Анатольського є пісня. Пісні Кос – Анатольського одразу ж знайшли емоційний відгук у серцях слухачів. Композитора називали «співцем Карпатського краю». Чимало його творів присвячено темі карпатського села. Він зумів у піснях просто і дохідливо відтворити життя, працю і побут гуцулів, бойків, буковинців. Його пісні хвилювали, вчили дружбі, вірності, любові, «він був майстром легкої розважальної музики, з цього виростає золота доба української пісні 60-х років».

Величезну популярність має пісня-романс А. Кос-Анатольського «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на слова Івана Франка, яку він поклав на музику більше півстоліття тому. Її називають просто народною. А ще Кос-Анатольський написав незабутні романси: «Солов’їний романс», «Ой піду я межи гори».

Музика Кос-Анатольського і надалі популярна. Він був композитором щасливої долі. Анатолій Йосипович писав музику на вірші відомих поетів –  П. Воронька, М. Рильського, Райніса. Особливо близькою і співзвучною настроям композитора стала творчість Володимира Сосюри. Вона надихнула композитора на створення численних романсів. Більшість учнів Кос-Анатольського нині відомі на світовому рівні. Це Олег Криса, Юрій Мазуркевич, Богдан Янівський, Віктор Єресько, Богодар Которович та інші. Творчість Анатолія Кос-Анатольського є своєрідним феноменом української музичної культури другої половини ХХ століття. Небувала популярність його музики за життя, продовжилася несподіваною актуалізацією його творчості (зокрема, фортепіанної) вже після смерті композитора.

З 28 листопада по 1 грудня у Коломиї проходитиме XXXVIII музичний фестиваль імені А. Кос-Анатольського, який був  заснований 37 років тому на вшанування пам’яті видатного українського композитора. Фестиваль його імені – найстаріший в Україні, він відбувається щорічно від 1987-го, його не зупинила ані пандемія, ані війна.

Список творів А. Кос-Анатольського

Опера   «Назустріч сонцю» (лібр. Р. Братуня, 1957, 2-а ред. «Заграва», 1959);

Балети  «Хустка Довбуша» (лібр. П. Ковинєва, 1950),

«Сойчине крило» (лібр. О. Гериновича за І. Франком, 1956),

«Орися» (лібр. О. Гериновича, 1964, 2-а ред. 1967);

Оперета   «Весняні грози» (лібр. Є. Кравченка, 1960);

Вокально-симфонічні твори 

Кантати «Давно те минуло» (сл. Т. Шевченка, 1961),  «Безсмертний заповіт» (сл. власні, 1963),

Ораторія «Від Ніагари до Дніпра» (сл. Р. Братуня, 1969),

Поема «Львівська легенда» (сл. Р. Братуня, 1970) та інші;

Для симфонічного оркестру

Сюїти з власних балетів (1950-1964),

Концертна увертюра «Гаудеамус» (1961),

Інструментальні концерти

Для фортепіано – 2 концерти (1955, 1962),

Для арфи – концерт (1954),

Поема для скрипки з оркестром (1966),

Для скрипки з оркестром – рапсодія «На верховині» (1982)

Для інструментів соло

Для скрипки – «Закарпатська рапсодія» (1952), Поема (1962);

Для фортепіано – «Гомін Верховини» (1954), 6 прелюдів (1955), «Гуцульська токата» (1958), Скерцо (1959), «Буковинська сюїта» (1982);

Хори

Романси -  «Солов'їний романс» (сл. власні, 1954), «Ой ти дівчина, з горіха зерня» (сл. І. Франка, 1956), «Ой піду я межи гори» (слова власні, 1958), «Два потоки з Чорногори» (сл. Петренка) та ін.

Пісні – «Думи німі» (слова Лесі Українки), «На горах Карпатах», «Зустріч на стерні» (обидва на сл. П. Воронька, 1949), «Коломия-місто» (1954), «Ой коли б я сокіл» (обидва на власні слова, 1957), «Гей, браття опришки» (слова М. Устияновича, 1965, «Лукашева сопілка» (слова Й. Струцюка, 1981).

Естрадні пісні – «Білі троянди» (слова Р. Братуня), танго – «Зоряна ніч» (1965) та ін.

Обробки народних пісень.

Музика до театральних вистав.

Музикознавчі праці

Кос-Анатольський А. «С. П. Людкевич» - Київ, 1951.

Дискографія

2016: Фортепіянна музика Анатоля Кос-Анатольського у виконанні Олександра Козаренка. – Львів, 2016. – 56 хв. 43 сек.