Джузеппе Верді. Музика поза часом

До 210-річчя від дня народження італійського композитора, диригента Джузеппе Вердi

(1813–1901)

«У Верді було всього лише три пристрасті. Але вони досягали найбільшої сили: любов до мистецтва, національне почуття і дружба».

                                                           (Л. Ескюде)

Цього року світова музична громадськість відзначає знаменний ювілей – 210-річчя від дня народження італійського композитора Джузеппе Верді. «Аїда», «Отелло», «Травіата», «Бал-маскарад», «Ріголетто» – це лише невелика частина опер, які подарував світові відомий композитор. Хоча досягнення Верді на музичному олімпі вражають, однак його шлях до слави був нелегким.

Джузеппе-Фортуніно-Франческо Верді народився 10 жовтня 1813 року в маленькому італійському селі Ле Ронколе, недалеко від міста Буссето, який на  той час належав Першій Французькій імперії. Хоч батько Джузеппе мав невелику бакалійну крамничку, родина жила дуже бідно. Любов до музики хлопчик виявив ще в дитинстві, тому батьки подарували йому спінет – клавішний струнний інструмент, схожий на клавесин. Незабаром Джузеппе почав навчатися музичній грамоті та грі на органі в сільській церкві у П’єтро Байстроккі. А в 11 років він вже виконує обов’язки органіста. На музично обдарованого хлопчика звернув увагу заможний міський купець Антоніо Барецці. Він вірив, що Верді стане великим композитором, тому Джузеппе відправили в школу у Буссето. Спочатку Верді переїхав до будинку Барецці, який оплатив для нього найкращого викладача, а пізніше і навчання в Мілані. Учителем Джузеппе був Фернандо Провіз, директор «Філармонічного товариства» Буссето. Провіз займався не тільки контрапунктом, він зацікавив Верді серйозною літературою – творами Шекспіра, Данте, Гете, Шиллера.

У 1832 році Верді намагався вступити до Міланської консерваторії (яка сьогодні носить його ім’я), але його не прийняли на навчання «через низький рівень фортепіанної гри» та вікові обмеження. На той час Джузеппе вже було 18 років, тому він мусив навчатися приватно. Другим великим учителем Верді був диригент і композитор Вінченцо Лавінья, який охоче погодився займатися з Верді і перше, що для нього зробив, надав можливість безкоштовно відвідувати вистави «Ла Скала». Неважко уявити, з яким захопленням молодий Верді слухав знаменитих співачок і співаків. Відвідував він і інші міланські театри, а також репетиції та концерти «Філармонічного товариства», яке одного разу вирішило виконати ораторію «Створення світу» великого австрійського композитора Й. Гайдна. Але сталося так, що на репетицію не з’явився жоден з диригентів, а всі виконавці знаходилися на місцях і висловлювали незадоволення. Тоді керівник товариства П. Мазіні  звернувся до Верді з проханням виконати обов’язки диригента. Репетиція пройшла з великим успіхом. Внаслідок цього випадку диригування концертом було довірено Джузеппе. Так вперше на Верді звернули увагу в музичному Мілані. Спілкування з міланським бомондом переконало його всерйоз подумати про кар’єру театрального композитора.

Сучасники називали маестро голосом своєї країни. Італія - батьківщина опери. І цей жанр завжди був тут головним, улюбленим. Розвиток італійської опери пов’язаний перш за все з мистецтвом bel canto. Насолода красивим голосом, красивою мелодією – основа любові італійців до опери. Хороший співак – джерело успіху композитора, а композитор, який пише з розрахунку на певного співака – запорука його успіху. Саме цей тип опери, опери вокальної, перш за все сприйнятий Верді. Він був першим композитором, який спеціально займався пошуком сюжету для лібрето, що найкраще відповідав особливостям його композиторського дару.

Всього Джузеппе Верді написав 26 опер, які в більшості були позитивно прийняті публікою. Крім опер, композитор писав духовну музику, музику для хору, камерну та інструментальну музику. Його твори, що відображали цілу епоху і стали вершиною не лише італійської, але й усієї світової опери, через сторіччя є найпопулярнішими і найбільш виконуваними на сценах кращих музичних театрів.

Перераховувати фільми, де звучить музика Верді, можна нескінченно, їх більше тисячі, найбільш нові та вживані: «Ла-ла Ленд» (2016), «007 СПЕКТР» (2015), «Я – початок» (2014 року), «Джанго звільнений» (2012), «Мадагаскар 3» (2012), «Сутінки» (2008).

Зупинимося і на кількох цікавих екранізаціях опер Верді: Софі Лорен зіграла Аїду в однойменному фільмі (1953), співала за неї Рената Тебальді; у 1982 році вийшла вражаюча картина Франко Дзеффіреллі «Травіата» з Терезою Стратас та Пласідо Домінго – красива, стильна, з неймовірно достовірними, позбавленими оперної химерності персонажами; творчий союз Домінго і Дзеффіреллі знайшов продовження пізніше в роботі над екранізацією «Отелло»; цікава трансформація Домінго в баритональній партії Ріголетто у фільмі 2010 року «Ріголетто в Мантуї», знятому в історичних інтер’єрах.

За біографією Верді знімаються фільми. Найвідоміший з них – італійський міні-серіал 1982 року «Верді», в якому головну роль зіграв британський актор Рональд Пікап, а Джузеппіну Стреппоні – відома балерина Карла Фраччі. Ця картина дає широкий погляд на особистість Верді  та історичні події того часу, тісно пов’язані не тільки з життям композитора, але й із долею всієї Європи. Ренато Кастеллані створив об’ємний кінопортрет Верді, у фільмі звучать слова маестро з його листів та спогадів сучасників. Рональд Пікап точно передав вибуховий, часто похмурий, але простий і щирий характер палкого генія.

Змінюється мода, проходять десятиріччя, а музика Верді не тільки не втрачає популярності, але й знаходить все нових слухачів. У чому ж її секрет? Можливо, в тому, що вона поза часом та говорить мовою людських почуттів, зрозумілою всім, хто чує, незалежно від нації, віросповідання або культури.