Без мови рідної й народу рідного нема.

(Володимир Сосюра)

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них — ніби запашна квітка в чудовому букеті — українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом. У 1928 році на Міжнародному конкурсі мов, що проходив у Парижі,  українська мова посіла третє місце після французької та перської. Український народ творив свою мову впродовж віків, заносячи до мовної скарбниці добірний нектар слова, а слово — найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення у прийдешнє.

Книга творить людину, вона є найкращим і найціннішим скарбом, вічно живою спадщиною. Та з-поміж безлічі книг виділяються ті, що ввібрали в себе досвід віків і мають для народу значення заповітне. Це класичні українські літературні твори, які вивчаються в загальноосвітніх і вищих навчальних закладах. Починаючи з Івана Котляревського й Григорія Квітки-Основ’ яненка, діставши могутню підтримку Тараса Шевченка і його побратима Пантелеймона Куліша, які упродовж найпохмуріших літ оберігали святий вогонь нашої духовності, щоб потім передати естафету любові до рідного слова всій славетній плеяді письменників кінця ХІХ-початку ХХ ст., де нам зоріють імена Івана Франка, Лесі Українки, Олександра Довженка, Ліни Костенко, Василя Стуса та ще багатьох високообдарованих майстрів слова.