До 135-річчя від дня народження українського композитора, педагога, музичного і громадського діяча

Левка Миколайовича Ревуцького

(1889-1977)

«Він якось непомітно цікавився тим, що ми читаємо, як ставимося до тих чи тих напрямків у живописі, скульптурі, архітектурі... Ми, учні Левка Миколайовича, вважаємо його за свого духовного батька. Його виняткова доброзичливість, чуйність, увага до них виявлялася навіть у дрібних життєвих деталях. Скажімо, у важкі післявоєнні часи він і фінансово допомагав своїм учням, тобто просто давав гроші без повернення».

(Віталій Кирейко)

Левка Миколайовича Ревуцького вважають одним із найвпливовіших музичних діячів України ХХ століття. Досліджуючи творчу спадщину композитора, музикознавці зазначають, що «Ревуцький подбав про те, щоб наша, українська музика, не втрачаючи себе, увійшла як рівна у світову культуру. Щоб підняти її на такий рівень, потрібно було (майже буквально) відірватись від землі. Це і зробив Левко Ревуцький».

Народився видатний митець на Чернігівщині у селі Іржавець Прилуцького повіту 20 лютого 1889 року. Батьки Левка були освіченими, інтелігентними людьми, дуже любили музику, що, безперечно, сприяло пробудженню і ранньому розвиткові обдаровання хлопця. Батько працював попечителем сільської школи. Мати композитора – до одруження шкільна вчителька, вільно володіла французькою та німецькою мовами, набула музичну освіту в пансіоні для панночок села Римарівці Гадяцького повіту в німецького вчителя Блюмеля, грала на фортепіано, збирала місцевий пісенний фольклор. За спогадами самого композитора, у чотири роки він вивчив ноти, у нього проявився абсолютний слух, за що його жартома прозвали Камертоном, з п’яти років розпочав грати на фортепіано.

Роки гімназичного навчання Левка розпочалися в Прилуках. У 1903 році батьки вирішили перевести сина до Київської приватної гімназії Готліба Валькера. Незабаром він вступає до музичної школи Н. Тумановського, у фортепіанний клас М. Лисенка. «Микола Лисенко став для мене зразком ставлення до мистецької справи», – згадував із вдячністю свого наставника митець.

У 1913-1916 роках Л. Ревуцький вчився композиції у Київській консерваторії в класі композиції Р. Ґлієра та класі фортепіано у С. Короткевича і Григорія Ходоровського. 1916 року паралельно закінчує консерваторію та Київський університет (факультет права). Перша світова війна внесла свої корективи у плавний і розмірений перебіг подій і Ревуцький вирушає на фронт. Демобілізувавшись у 1918 році, композитор оселяється в Прилуках. Л. Ревуцький брав участь в організації Прилуцької філії Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича (1922), організовував музичні програми, виступав як піаніст-соліст та концертмейстер співаків та Прилуцької хорової капели, для якої написав кантату «Хустина» на слова Т. Шевченка.

Ревуцький любив подорожувати. Під час однієї зі своїх поїздок познайомився із Софією, яка  стала для Ревуцького вірним другом на все життя. Софія  жила інтересами чоловіка, допомагала йому в роботі. Їх єдиний син Євген став відомим лікарем, і ніхто з онуків та правнуків композитора не продовжив його справи, віддавши перевагу медицині. Тому у родині часто жартували, що як «композитор Ревуцький не має ні попередників, ні нащадків».

Старший брат Дмитро справляв на меншого Левка неабиякий вплив. Він закінчив історико-філософський факультет Київського університету і був відомим літературознавцем, музикознавцем та фольклористом. Мав дружні відносини з видатними діячами науки, культури. За спогадами Євгена Львовича (сина Левка Ревуцького), у Дмитра Миколайовича збиралися цікаві люди: відомі артисти, співаки, художники, вчені. Співали, щось обговорювали. Там бував Максим Рильський, академік Микола Стражеско, Григорій Верьовка, Іван Козловський, Віктор Косенко...

У 1924 році Ревуцького запросили викладати в Музично-драматичний інститут ім. М. В. Лисенко. Максим Рильський назвав педагогічну діяльність Левка Ревуцького творчим подвигом. Випускниками його класу були М. Дремлюга, В. Гомоляка, О. Андреєва, Г. Жуковський, Г. Майборода і П. Майборода, В. Кирейко, А. Филипенко, С. Жданов, А. Коломоєць, О. Зноско-Боровський, Л. Левітова, Г. Мірецький, В. Рождественський, Л. Грабовський та ін. У важкі роки він іноді платив студентам стипендію з власної кишені, про що вони й не здогадувалися. Під час Другої світової війни Ревуцький був керівником кафедри історії й теорії музики Ташкентської консерваторії. По закінченню війни повернувся до Києва і продовжував викладати до 1960 року.

Відносини композитора з радянською владою були досить складними, а сам Левко Ревуцький мав репутацію «буржуазного націоналіста». На щастя, композитор не розділив долю свого старшого брата Дмитра, який був по-звірськи вбитий разом з дружиною агентами НКВС у 1941 році. Мотиви цього жахливого злочину залишаються нез’ясованим і понині… Л. Ревуцький жив в умовах складних політичних реалій, але не зрадив своїх мистецьких і громадянських принципів та ідеалів. Влада усіляко намагалася схилити композитора на свій бік, проте Левко Миколайович майже припинив писати музику, зосередившись переважно на викладацькій та громадській діяльності.

Найвизначнішим твором композитора була написана у 20-х роках для Всеукраїнського конкурсу Товариства імені Леонтовича Друга симфонія мі мажор. Симфонія поділила перше місце з твором Бориса Лятошинського «Фантазія на українські теми», а в історії світової музичної культури визнана як кращий твір української симфонічної музики першої половини ХХ століття. 

Крім того, композитор вміло обробляв народні пісні – жартівливі та історичні, ліричні та обрядові. Він здійснив понад 120 обробок українських народних пісень та пісень інших народів. Особливо яскравими зразками стали його цикли обробок козацьких пісень, «Галицькі пісні», «Сонечко», які позначили новаторські напрямки вирішення художніх завдань у жанрі обробки народних джерел. Ревуцький пробував себе також у написанні дитячих хорів, створенні музики до театральних та кінопостановок. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики. Друга симфонія і фортепіанний концерт – перші значні твори цих жанрів в українській музиці.

Багато зробив Левко Ревуцький для популяризації творчості свого видатного вчителя. У 1936 році разом з Борисом Лятошинським та Максимом Рильським готують нову редакцію опери М. Лисенка «Тарас Бульба». На 1950-ті роки припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів М. Лисенка, яку було успішно виконано.

Упродовж 1944-1948 років  Лев Миколайович очолював Спілку композиторів України. Невіддільною від творчої, наукової для Левка Ревуцького була громадська діяльність як депутата Верховної Ради УРСР. Ось який епізод пригадує останній учень Ревуцького Яків Липинський: «На малій батьківщині Ревуцького був колгосп. Його працівники підтримували з Левком Миколайовичем постійний зв’язок. Якось один з бригадирів-механізаторів надіслав землякові листа, в якому писав, що колгоспу конче потрібен бульдозер, а обласне начальство зволікає з виконанням заявки селян. Чи не допоможете нам? І відкладає Левко Миколайович усі свої справи, свої ноти, йде десь у високі інстанції, і техніку відправляють у колгосп». До людей він був чуйним, часто зустрічався зі своїми виборцями, спілкування про наболіле плавно перетворювалося на творчі зустрічі. Ревуцький любив слухати народ, а народ любив слухати його...

Музична і громадська діяльність композитора заслужено здобула високу оцінку.  Він отримав звання доктора мистецтвознавства, лауреата багатьох державних премій. У лютому 1969 року у зв’язку з 80-річчям від дня народження та за визначні творчі заслуги Лев Миколайович Ревуцький був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Спілка композиторів України з 1989 року заснувала щорічну премію імені Л. Ревуцького, яка присуджується талановитим музикантам. Ім’я Ревуцького носять музичні колективи і заклади, зокрема, Муніципальна академічна чоловіча хорова капела України, музичне училище в Чернігові, загальноосвітня школа в с. Іржавець, дитяча музична школа № 5 у м. Київ, пароплав на р. Дніпро. На честь Л. М. Ревуцького названо вулиці у Києві та Львові. Щорічно наприкінці лютого Міністерство культури України присуджує премії імені Л. М. Ревуцького за композиторську творчість та концертно-виконавське мистецтво. В с. Іржавець функціонує Музей-садиба Левка та Дмитра Ревуцьких.

До 135-річчя від дня народження Л. М. Ревуцького у бібліотеці коледжу підготовлено книжко-ілюстративну виставку. Нашим студентам було цікаво ознайомитися  з найвідомішими творами, а також літературою про життя і творчість славетного українського композитора, педагога і громадського діяча. Особливу увагу привернуло видання з першою редакцією Симфонії №2 1927-го року, яким нещодавно поповнився фонд бібліотеки.