До 210-річчя від дня народження

 композитора, хорового диригента, священника, громадського діяча,

 автора музики Державного Гімну України

Михайла Михайловича Вербицького

(1815-1870)

«Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Його твори «Іже херувим», «Отче наш», світські пісні «Дай, дівчино», «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт» є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви… є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні».

(Станіслав Людкевич)

Постать одного з перших українських професійних композиторів у Галичині та зачинателів національної композиторської школи Михайла Михайловича Вербицького відома широкому загалу насамперед як автора національного гімну «Ще не вмерла Україна», який став Державним Гімном незалежної соборної України. Жодні подальші спроби замінити «Ще не вмерла Україна» будь-яким іншим гімном були приречені на невдачу.

Перемишль. Шевченківський вечір 9 березня 1865 року, на завершення якого вперше звучить хорова пісня «Ще не вмерла Україна». Її творці – молодий 26-річний поет і вчений Павло Чубинський і вже широко відомий у Галичині 50-річний композитор і диригент Михайло Вербицький. Пісня швидко завоювала серця галицьких українців, а далі звучить вже і на широких просторах Наддніпрянщини. Сповнена оптимізму, незгасної віри і надії, вона є втіленням споконвічного прагнення українського народу до волі й незалежності, піснею-закликом до боротьби за неї. Тож не дивно, що саме цю пісню народ обирає своїм національним гімном.

Творча спадщина Михайла Вербицького належить до найцінніших надбань української культури. У творчому доробку М. Вербицького твори різних жанрів: оперети, симфонії-увертюри, водевілі, музика для хорів та вокальних ансамблів. Крім того, він створював музику на вірші українських авторів: Ю. Федьковича, В. Шашкевича, Т. Шевченка. Написав близько 40 сольних пісень, які виконуються під гітару та 6 – для фортепіано. За словами С. Людкевича, саме Вербицькому «вдалося здійснити тодішній народний ідеал, потрапити в чистий та щирий тон народної душі».

Творчий доробок Михайла Вербицького

Оперети, водевілі, мелодрами, музика до історичних п’єс:

• «Верховинці», лібр. М. Устияновича за п’єсою Ю. Коженьовського «Karpaccy górale» у 2-х діях
• «Козак і охотник», переробка І. Вітошинського п’єси А. Коцебу «Kozak und Freiwilliges»
• «Жовнір-чарівник», за водевілем І Котляревського «Москаль-чарівник», в 1-й дії
• «Запропащений котик», в 1-й дії
• «Гриць Мазниця», переробка І. Наумовича комедії  Ж. Б. Мольєра «Georg Danden»
• «Проциха, або Поллета часом придасться», комедіо-опера у 3-х діях, переробка Ю. Желехівського з польс. п’єси І. Танського «Plotka się czasem przyda» (всі 1849)
• «Підгіряни», лібр. І. Гушалевича, в 3-х діях (1864, надруковано фортепіано переклад В. Матюка, 1877)
• «Школяр на мандрівці», переробка В. Лозинським (Лозовським) польс. П’єси «Przyblęda» («Приблуда»)
• «Галя», переробка В.Лозинським (Лозовським) франц. п’єси «Ketty», в 2-х діях
• «В людях ангел не жона, вдома з мужом сатана», переробка з франц., в 3-х діях
• «13-й жених, або Мрії перед весіллям», переробка з нім., в 1-й дії
• «Не до любви» («Не до любові»), лібр. К. Шаповала, в 2-х діях
• «Буанаротті, або застиджена зависть», комедіо-драма Г. Якимовича в 3-х діях
• «Федько Острожський», п’єса О. Огоновського в 5-и діях
• «Настя», драма В. Ільницького, в 1-й дії (всі 1866)
• «Сільські пленіпотенти», лібр. І. Гушалевича, в 3-х діях (1867—69, прем'єра 1879)
• «От тобі і скарб», п’єса Г. Квітки-Основ’яненка, в 1-й дії (1867)
• «Чорноморський побит на Кубані», п’єса Я. Кухаренка, в 3-х діях (1867)
• «Рожа», переробка з франц., в 1-й дії
• «І гроші нінащо, як розум ледащо», переробка з франц. (1867)
• «Простачка», в 1-й дії (1870)
• «Вузькі черевики», переробка з франц. А. Стечинського, в 1-й дії (1867—69)

Симфонії-увертюри:

• Ре мажор (№ 1), вступ до «Верховинців» (1848—50)
• Соль мажор
• До мажор — ля мінор — До мажор (1848—50, копія під заголовком «Симфонія II»)
• ля мінор — мі мінор — Ля мажор (1848—50, III А)
• Сі-бемоль мажор — Соль мажор (1863, № 4)
• мі мінор — Соль мажор (1865, № 5)
• соль мінор — Mi-бемоль мажор [1865, копія під заголовком «VI симфонія» опубл. за ред. Д. Січинського у видавництві «Станіславського Бояна» (див. "Боян Станіславський'), 1905]
• фа мінор — Фа мажор (1865, в автографі назв. «Симфонія VI)
• ля мінор — Ля мажор (1865, № 7)
• увертюри до оперет „Не до любові“ (1866), «Чорноморський побит» (1867), «Простачка» (1870)
• Полонези Мі мажор, До мажор (1849, антракт до «Верховинців»), варіації, марші, вальси для гітари

Церковні хори:

• Літургія для мішаного хору (1847), варіант для чоловічого хору (1865)
• зб. „Духовні твори“. — К., 2004
• рукоп. копії — „Ангел вопіяше“
• „Буди ім'я Господнє“
• „Милость мира“
• „Тебе поєм“
• „Отче наш“ — для мішаного хору (надруковано у зб.: Кипріян І. Партитура співів церковних і світських. — Перемишль, 1882)
• „Вічная пам'ять“
• „Господи, помилуй“ — для чоловічого хору (надруковано у зб.: Похоронні пісні. — Л., 1912)
• „Єдин Свят — хваліте!“ — для мішаного хору (надруковано у зб.: Охримович і. Літургійні пісні. — Л., 1927, зош. 25, ч. 6): «Христос воскрес» (т. зв. «Велике», надруковано у зб.: Пісні церковні з різних авторів, переложені на женьський хор о. Виктором Матюком. — Л., 1894)
• „Тебе поєм“
• „Христос воскрес“ — для чоловічого хору (автографи)

Чоловічі хори a cappella

• на сл. В. Шашкевича — «Заспів» («Ой ви, мої співаночки», опубл. у зб.: Вербицький М. Чотиригласник. — Л., 1882, Кобзар. — Л» 1885)
• «Лілея-воля»
• «На пароході»
• «Прощанє» («Квіти мої веснянії», опубл. там само)
• «Сиві очі» (опубл. у перекладенні на міш. хор у зб.: Боян. — Л., 1884, Кобзар)
• «Бувало, а нині» («Малим бувало я сідаю», автограф, 1869)
• «Думка» («Ой зазуле, зазуленько», опубл. у зб.: Вербицький М. Чотириголосник)
• «Жаль» («Коб мої рани знали», опубл. у названих зб.: Боян, Кобзар)
• «Нинішня пісня» (опубл. у зб.: Вербицький М. Чотиригласник)
• «Цвітка молить» («Раз мотилька голубила», опубл. у зб.: Кобзар)
• «Сльози» («У зеленім бірку соловій заводить»)
• «Весна»
• на сл. І. Гушалевича — «Вдовець» («Возьму я си сопілоньку», опубл. у зб.: Кобзар)
• «До зорі» (там само)
• «Згадка» (там само)
• «Куди ти пливеш»
• «Похорони»
• «Хто за нами, Бог за ним»
• жовнірський цикл: 1-а ч. — «Бувай здорова» («Ах, вже остання хвиля розлуки»)
• 2-а ч. — «Бог милосердний»
• 3-я ч. — «Битва»
• 4-а ч. — «По битві» («Все утихло»)
• на сл. інших авторів — «На погибель» («Дай, дівчино нам шампана» (на сл. В. Стебельського, автограф 1869, опубл. у зб.: Вербицький М. Чотиригласник)
• «Поклін» («Гей на горі на високій», на сл. Ю. Федьковича, 1866, опубліковано у зб.: Боян)
• «Ще не вмерла Україна» (на сл. П. Чубинського, опубл. у зб.: Кобзар)
• «Завіщанє» («Заповіт», на сл. Т. Шевченка, для подвійного хору, соло і супр. орк., 1868, опубл. у Львові 1877 із супроводом фортепіано)

Солоспіви, вокальні ансамблі

• «Плач вдовиці», на сл. Ант. Лужецького, з супроводом фортепіано (опубл.: Плач вдовиці. — Перемишль, 1853, авторство сумнівне)
• «Отдайте мі покой душі»
• «Погулянка» («Ой дана, моя дана»)
• «Щасливий супруг» (всі 3 із супроводом гітари, автографи у рукоп. зб.: Quitarre, № 16)
• «Не чужого ми бажаєм», сл. В. Шашкевича, дует для тенора й баритона із супроводом фортепіано (опубл. у вид.: Бібліотека музикальна. – Л., 1886. – Вип. 6).