До 85-річчя проголошення незалежності Карпатської України та 150-річчя від дня народження Президента Карпатської України, вченого, педагога, громадського, культурного, церковного діяча Закарпаття

 Августина Івановича Волошина

(1874-1945)

«Чи могла б Карпатська Україна існувати як незалежна держава? Звісно, вона могла за сприятливих умов союзників, а вона не отримала жодного союзника з провідних держав. Вона стала феноменом українського державотворення. Це одна з найвизначніших дат в історії України впродовж усього 20-го століття . Вона є зв’язком між революційними подіями 1917-21-го років, коли, власне, виникла і розвивалася Українська держава і державність як така і місток до визвольних змагань під час Другої світової війни».

                                         (Р. Офіцинський, історик)

У 1938-1939 рр. Карпатська Україна пройшла дуже короткий шлях державотворення – від 11 жовтня 1938 року до 15 березня 1939 року. 15 березня 1939 року Карпатська Україна оголосила свою незалежність від Чехословаччини. Сойм ухвалив Конституцію, державну мову – українську, синьо-жовтий прапор, герб – тризуб  та державний гімн «Ще не вмерла України...». За словами історика Ф. Брецка, в Карпатській Україні були сформовані міністерства, які очолили хороші, достойні закарпатські постаті – Реваї, Бращайки, Климпуші, Росохи, Штефани. Було створено навіть збройні сили Карпатської України – Організація народної оборони, а також поліція. Формувалися поволі й судові органи. Президентом Карпатської України обрали Августина Волошина.

Августин Волошин пройшов нелегкий шлях від настоятеля храму до першого президента Карпатської України, від викладача учительської семінарії до ректора Українського вільного університету. Роком Августина Волошина на Закарпатті оголосили 2024-й. Таке рішення схвалили 21 грудня 2023 року депутати Закарпатської обласної ради у ході пленарного засідання 13-ї сесії облради 8-го скликання.

А. Волошин народився 17 березня 1874 року в с. Келечин  на Закарпатті. Духовну освіту здобував у Богословській семінарії в Ужгороді на теологічному факультеті, педагогічну – у Вищій педагогічній школі в Будапешті, де закінчив фізико-математичний факультет. Викладав на теологічному факультеті у педагогічній школі в Будапешті. З 1890 р.  професор, а з 1917 по 1938 р. – директор учительської семінарії в Ужгороді. А. Волошин багато зробив для розвитку культури й освіти Закарпаття. Редагував і видавав підручники, єдину українську газету в Угорщині «Наука», пізніше газету «Свобода», обстоював живу народну мову та мовну спільність усіх українців. Творчий ужинок Августина Волошина справді вражає – 42 книжки (серед яких, в першу чергу, підручники для шкіл карпато-українського регіону рідною мовою), сотні публіцистичних і наукових статей з проблем економічного, освітнього, культурного, релігійного, громадського і політичного життя краю.

Не будучи професійним політиком, Августин Волошин відіграв велику роль і у політичному самовизначенні безпосередньо Закарпаття. Він докладав великих зусиль для державного будівництва на Закарпатті, гаряче вірив у соборність Закарпаття з Україною. Після окупації Закарпаття угорцями емігрував до Праги, де присвятив себе багатогранній науковій і педагогічній діяльності. У травні 1945 року був звинувачений в антирадянській діяльності, заарештований радянськими спецслужбами й вивезений до СРСР, де при невідомих точно обставинах він і помер. 15 березня 2002-го року Августину Волошину присвоєно звання «Герой України» (посмертно) із врученням ордену Держави. Ще за життя Августина Волошина цілком заслужено називали «батьком» українського відродження на Закарпатті.

16 березня відбувся бій на Красному Полі, тоді угорські війська захопили Хуст, а до 18-го березня – й іншу територію Карпатської України. У травні 1939 року Карпатська Україна перестала існувати, як незалежна держава.

Здобуття автономії Підкарпатської Русі (Закарпаття) у складі Чехословаччини у жовтні 1938 р.  і проголошення незалежності Карпатської України у березні 1939 р. ввійшло в історію як відчайдушна спроба українців напередодні Другої світової війни відновити національну державність на окремо взятій етнічній території як зародок майбутньої соборної України. Ці події стали другим у минулому столітті, після Української національної революції 1917-1921 рр., етапом у боротьбі українців за створення національної держави. І сьогодні,  у цей важкий для України час повномасштабної російської агресії, коли ворог вкотре намагається нас завоювати, ми, нащадки творців Карпатської України, повинні пам’ятати, яким нелегким був шлях до незалежності, як важливо зберегти свободу та соборність нашої держави.