До 130-річчя від дня народження Петра Петровича Милославського, фольклориста і музикознавця, засновника професійного

 хорового мистецтва Закарпаття

(1896-1954)

Петро Милославський – ключова постать в історії української хорової культури Закарпаття

Петро Петрович Милославський – видатний хоровий диригент, композитор і музично-громадський діяч, який назавжди ввійшов в історію як засновник професійного хорового мистецтва Підкарпатської Русі (сучасного Закарпаття) та творець Закарпатського ансамблю пісні і танцю. Також викладав і керував хорами в Ужгороді, виховавши цілу плеяду відомих музикантів. Народився П. Милославський у Санкт-Петербурзі 23 червня 1896 року в сім’ї вчителів. Батьки з дитинства прищепили синові любов до мистецтва. Здобувши інженерну освіту, він все ж таки присвятив своє життя музиці. Через події Першої світової війни опинився в Північній Африці, у Туреччині та Алжирі, а з 1922 року довгий час жив і працював у Празі як хормейстер знаменитого хору О. Архангельського. У 1920-х роках П. Милославський переїхав на Закарпаття, активно долучився до музичного життя краю, керував хоровими колективами, збирав та обробляв закарпатські народні пісні, які лягли в основу виданого пізніше збірника «Народні пісні підкарпатських русинів». У 1933 році на запрошення товариства «Боян» Петро Милославський переїжджає до Ужгорода. Музично-драматичні товариства «Боян» – це мережа українських культурно-освітніх організацій, які відіграли ключову роль у розвитку національного хорового, театрального та музичного мистецтва наприкінці XIX-у першій половині XX століття, їх головною метою було об’єднання музикантів-аматорів, підтримка українського хорового співу, виховання професійних митців та популяризація вітчизняного музичного спадку (зокрема творів Миколи Лисенка, Дениса Січинського та ін.). Після Другої світової війни П. Милославський став головним диригентом і художнім керівником новоствореного Закарпатського ансамблю пісні і танцю  (тепер – Закарпатський академічний народний хор). Він об’єднав талановитих виконавців, сформував унікальний репертуар з місцевого автентичного фольклору та реалізував закладені в «Бояні» традиції професійного хорового співу. Попри те, що П. Милославський більше відомий як неперевершений хормейстер, його творчість залишила глибокий слід в історії української музики. Як композитор, створював хорові твори, а також власні обробки народних пісень (зокрема, лемківських та закарпатських), які й досі входять до золотого фонду хорового мистецтва України та були опубліковані у фундаментальних збірниках. П. Милославський писав музику для хорових колективів та обробляв музичний матеріал для оркестрових груп ансамблю. Здійснив низку блискучих хорових аранжувань: «Ой звідси гора», «У горах Карпатах»,  «Дівчино прощай», «Серед села дичка», «Кажуть люди, кажуть», «Не забувай сині гори» та ін., що увійшли в репертуар професійних і самодіяльних колективів.  Для пропаганди музичного мистецтва в Закарпатті П. Милославський організував при обласній філармонії музичний лекторій. Також Петро Петрович викладав теорію музики в Ужгородському музичному училищі (зараз – Ужгородський музичний фаховий коледж ім. Д. Є. Задора). Дослідники відзначають Петра Милославського як фундаментальну постать, що стояла біля витоків професіоналізації хорового та фольклорного виконавства на Закарпатті. Діяльність  «одного з найяскравіших хорових диригентів»  разом із такими діячами як Дезидерій Задор, Михайло Кречко та Іштван Мартон стала міцним підґрунтям для подальшого розвитку музичної культури краю.