До 210-річчя від дня народження українського композитора, оперного співака, актора, драматурга

Семена  Гулака-Артемовського

(1813-1873)

Якби Семен Гулак-Артемовський не написав більше нічого, окрім опери «Запорожець за Дунаєм» - цього по-справжньому народного твору, то й тоді його ім’я навіки зосталося б в історії українського і світового мистецтва.

Народився Семен Гулак-Артемовський 16 лютого 1813 р. в містечку Городище Черкаського повіту Київської губернії, у багатодітній родині священика, що вела свою генеалогічну лінію від старовинного козацького роду Гулаків. Родоначальник роду Іван Гулак був генеральним обозним у гетьмана Петра Дорошенка, а дядько Петро Гулак-Артемовський – українським письменником, поетом-байкарем та ректором Харківського університету. Навчався майбутній композитор спочатку у Київському духовному училищі, потім у Київській духовній семінарії. Після закінчення семінарії співав у хорі київського вікарія у Софійському соборі та Михайлівському Золотоверхому монастирі. Долю С. Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. На талант  юнака звернув увагу М. Глинка, який шукав виконавця для партії Руслана у своїй опері, став займатися з ним вокалом, готуючи до оперної сцени. Вдосконалював вокальну майстерність український співак у Франції та Італії в найкращих педагогів Дж. Аларі, Мартоліні, П. Романі, з величезним успіхом дебютував на сцені Флорентійського театру.

За майже 25 років сценічної діяльності С. Гулак-Артемовський виконав понад 50 оперних партій, серед яких: Руслан («Руслан і Людмила» М. Глинки); Мазетто («Дон-Жуан» В.А. Моцарта); Антоніо, Астона («Лінда ді Шамуні», «Лючія ді Ламмемур» Г. Доніцетті), а також головні партії в операх О. Верстовського, О. Даргомижського, А. Рубінштейна. Виступав з концертними програмами, виконував не тільки арії з опер, а й пісні та романси.

Українські пісні посідають окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського, зокрема, «Стоїть явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким потоваришував у 1938 році), «Спать мені не хочеться», «Ой, на горі женці жнуть» - рапсодія зі збірки із семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба».

Найважливіше досягнення С. Гулака-Артемовського — створення за власним лібрето першої української опери «Запорожець за Дунаєм». Ідею написання твору  Семенові Степановичу підказав Микола Костомаров. В основу опери Гулак-Артемовський поклав правдиву історію втечі запорозьких козаків із Туреччини на батьківщину. Прем’єра опери відбулася 14 квітня 1863 року на сцені Маріїнського театру. Гулак-Артемовський був не лише її першим постановником, а й виконавцем партії Карася. Рівного його голосу не було, Семен зачаровував публіку тим, що не тільки співав, а й входив у роль, він став чи не єдиним композитором у світовій мистецький практиці, який сам написав і лібрето, і музику, і сам виступав у головній ролі.

Всупереч тотальному винищенню української культури, Гулак-Артемовський, який тоді жив у Москві, створив оперу з текстом українською «народною» мовою. Політичне і патріотичне спрямування опери привертало увагу ще в часи її перших вистав. Адже в ній опосередковано згадуються і Грицько Нечоса (вельможа Катерини ІІ Григорій Потьомкін) і сама цариця, і турецька та й московська неволя… Може, саме тому, що твір пробуджував національну свідомість українців, царська цензура після Емського циркуляру забороняла постановку опери на сцені впродовж двадцяти років?

На українській сцені опера «Запорожець за Дунаєм» вперше була поставлена у 1884 році М. Кропивницьким, пізніше йшла у Харкові, Києві, залишається в репертуарі театрів і донині. Це творіння великого майстра стало міцним підґрунтям національного оперного мистецтва. Тисячі й тисячі разів ставилася патріотична феєрія на сценах багатьох театрів на різних континентах планети... Вона завжди дивувала й радувала глядачів і слухачів правдивими образами українців, їхнім незбореним духом, постійним прагненням до волі й щасливого життя, запальною, життєстверджуючою музикою, створеною самою душею українців на його народнопісенному фольклорі...