До 100-річчя від дня народження українського композитора,

народного артиста Української РСР,

 лауреата національної премії імені Т.Г. Шевченка

Ігоря Наумовича Шамо

(1925-1982)

«Ігор Шамо є одним з найбільш обдарованих композиторів, який вписав яскраву сторінку в сучасну українську музику. Та на превеликий жаль, він – композитор багатьох нереалізованих можливостей, який пішов з життя з повним багажем творчих задумів, у розквіті творчих сил. Але навіть не дивлячись на це, залишив надзвичайно яскраву музику, яка постійно виконується і буде виконуватись».

(Є. Станкович, український композитор)

27 травня 1962 року вперше у світі музики, яка славить Київ, пролунала одна з найвідоміших пісень «Як тебе не любити, Києве мій», створена композитором Ігорем Шамо на слова поета Дмитра Луценка. Цей романтичний вальс знають і шанують кияни. Після першого виконання пісня стала шлягером музичної естради і з часом перетворилась на неофіційний гімн Києва. 13 листопада 2014 року депутати Київради одностайно підтримали рішення про затвердження гімну міста «Як тебе не любити, Києве мій». Фрагмент мелодії пісні звучав на курантах на Майдані Незалежності та на будівлі Інституту історії України Національної академії наук України, а також без чверті щогодини на дзвіниці Грецької церкви на Контрактовій площі. Також мелодію пісні можна почути на головному залізничному вокзалі Києва при прибутті або відправленні фірмових чи швидкісних поїздів.

Творець київського гімну Ігор Шамо був  закоханий у рідне місто. Київ знав досконало – багато цікавинок про українську столицю, її вулички, історичні місця. Міг без проблем провести оригінальну екскурсію для друзів і колег з інших республік колишнього Союзу. У Ігоря Наумовича було багато пропозицій переїхати  за кордон, але він так і не погодився. Тут, у Києві, він почувався комфортно. Разом із поетом М. Ткачем вони написали прекрасну пісню «Тільки в Києві», яку так ніжно виконував О. Таранець.

Ігор (Ісай) Наумович Шамо народився 21 лютого 1925 року у Києві. Батько Ігоря працював помічником лікаря, мав гарний музичний слух, грав на трубі, а мати була домогосподаркою. Пісні вони любили, але професійно музикою не займалися. Майбутній композитор виявив музичні здібності змалечку. З дитячих років кумиром Ігоря був Бах. Хлопчик також захоплювався «вибуховим», імпульсивним Шуманом, любив музику й інших композиторів. В початковій музичній школі навчався у відомого викладача Писаревського, який потім рекомендував свого учня до першої в Україні спеціалізованої музичної десятирічної школи. Однокласником Ігоря був В. Шаїнський, за однією партою з ним сидів Ян Френкель. Окрім музики, його цікавила історія та література, він любив та вмів малювати, але твердо вирішив, що після школи обов’язково вчитиметься на композиторському факультеті Київської консерваторії. Війна з фашистською Німеччиною завадила цим планам. У 16 років Ігор екстерном закінчив медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942-го пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений. Упродовж життя лихоліття війни раз по раз нагадували про себе й виливалися в музичних творах.

У 1946 році після демобілізації Ігор Шамо повертається у Київ. На вступному іспиті до консерваторії вимагалося представити хоча б один власний твір, але у Ігоря його просто не було. П’єса народилася останньої миті, напередодні іспиту – часу на її запис просто не вистачило. Мало хто з композиторів може похвалитися, що пише музику без інструмента. Про геніальність композитора Ігоря Шамо ходять легенди… З’ясувалося, колись його вчитель сказав, що писати з інструментом – це просто награвати музику, а композитор має її створювати. І. Шамо працював дуже швидко, міг абсолютно без інструмента моментально написати твір. Так, без нот, він зіграв комісії свій «Фантастичний марш», який всупереч його очікуванням справив добре враження. В результаті І. Шамо запропонували вчитися одразу на другому курсі. Однак він оцінив свої знання об’єктивніше: вступив на 1-й курс до свого довоєнного викладача М. А. Гозенпуда. На кафедрі композиції його викладачами буди такі видатні особи, як Л.М. Ревуцький та Б.М. Лятошинський.

У 1948-му, в 23 роки, студент 3-го курсу консерваторії, Ігор Шамо став членом Спілки композиторів – випадок безпрецедентний. На щорічних конкурсах на кращу студентську роботу він протягом п’яти років займав перше місце. На дипломному концерті Ігор Шамо виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свій твір «Концерт-балада», який одразу увійшов до концертного життя. По закінченні консерваторії перед ним відкрилися широкі музичні горизонти. Шамо працював багато та завзято, ані на хвилину не зупиняючись у своєму прагненні до професійного удосконалення.

Яскрава обдарованість та високий рівень професійної майстерності дозволили І. Шамо однаково успішно виступати у цілком різних видах, формах і жанрах музичної творчості. Ігор Шамо – автор трьох симфоній, фортепіанних творів, музики до 43 кінофільмів та найбільш широкої популярності у його творчому доробку набули пісні – їх понад 300. Зворушливий ліризм, притаманний багатьом, цілком різним творам Шамо, найповніше проявився у пісенній творчості. Рідкісний, дивовижний дар пісняра дозволяв йому тут бути справжнім чаклуном.

Твори Ігоря Шамо користуються величезною популярністю в музичному світі, педагогічній практиці музичних навчальних закладів, на концертній естраді, в програмах радіо та телебачення. Українське радіо неодноразово отримувало заявки від слухачів з проханням передати українські народні пісні «Не шуми, калинонько», «Карпати, Карпати», «Ой, вербиченько». Ігор Шамо тонко відчував саму природу української пісні. Він виробив свій власний, такий пізнаваний пісенний стиль, який виявлявся у насиченні мелодій фольклорними інтонаціями. Тому багато слухачів часто вважали його пісні народними. Ця «помилка», по суті, свідчить про головне – народне визнання. За свою яскраву пісенну творчість у 1976 році композитор став лауреатом Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Серед кращих інтерпретаторів пісенної творчості І. Шамо – відомі співаки Г. Отс, М. Магомаєв, Д. Гнатюк, Д. Петриненко, Ю. Богатіков, О. Таранець, А. Мокренко, Квітка Цісик. «Дніпровський вальс» композитор присвятив співачці Є. Мірошниченко, а «Київський вальс» її колезі – Б. Руденко. Пізніше пісні Шамо брали до репертуару молодші виконавці – В. Білоножко, Т. Петриненко, самодіяльні солісти й колективи. Серед українських поетів, з якими плідно співпрацював Ігор Шамо, слід виділити друга композитора Дмитра Луценка, на чиї слова написані найпопулярніші пісні композитора, а також А. Малишка, Л. Забашту, Т. Масенка, П. Воронька, О. Вратарьова, Ю. Рибчинського. Твори І. Шамо були в репертуарі солістів, камерних та симфонічних оркестрів, хорів, ансамблів тощо. Видатний мелодист з яскравим образним мисленням, Шамо сам був чудовим піаністом, тому й створював цікаві для виконання композиції.

Надзвичайно багатий здобуток І. Шамо у жанрі камерної музики. Це передусім шість його струнних квартетів і ціла антологія фортепіанної музики, на якій виховано не одне покоління молодих виконавців. Вагомий внесок Ігоря Шамо і у вокальний та хоровий жанри, де він виявив себе тонким знавцем поезії. Не можна не відзначити його проникливе музичне прочитання віршів Тараса Шевченка (десять романсів) та Івана Франка (чотири хори), Андрія Малишка (цикл «Медоцвіти») та Роберта Бернса (цикл «Любов»). Ігор Шамо був і першовідкривачем, експериментатором в музиці, адже саме в його творчості з’явився жанр хорової фольк-опери — «Ятранські ігри», де митець занурився у глибинні шари української народної творчості та відтворив у синтетичному, соковитому й барвистому музично-театральному дійстві магічну красу купальського обряду. Не використавши жодного аутентичного фольклорного зразка, він створив враження дійсно народного музикування. Неймовірне відчуття природи фольклору дозволило композитору адекватно та органічно відтворити його у власній творчості. Шлях, прокладений Ігорем Шамо, виявився дуже перспективним для української музики – пошуки в цьому напрямку продовжили Л. Дичко, Є. Станкович, Г. Гаврилець.

У своїх спогадах рідні, друзі, музиканти, окрім творчого таланту Маестро, підкреслюють його людські якості: яким він був порядним, ввічливим, скромним, словом – інтелігентним. Ці риси якось гармонійно уживалися в ньому із доволі строгою вимогливістю до музикантів, з якими працював, та, власне, і з вимогливістю до самого себе. Шамо мав бездоганний слух, тож прагнув якнайточнішого виконання своїх творів. Водночас композитор ніколи не гримав на оркестрантів, своє невдоволення виявляв дуже коректно.

Без пісень Ігоря Шамо неможливо уявити пісенну палітру України, але навіть не всі палкі шанувальники творчості композитора знають, що він також вправно малював, ліпив, займався різьбярством і навіть створив колекцію шийних хустин і беретів. Отакий він – Ігор Шамо, «один з найсонячніших і найпривабливіших особистостей українського музичного мистецтва ХХ століття».

На будинку № 8 по вулиці Костьольній в центрі Києва, де багато років жив і працював Ігор Шамо, 21 лютого 1995 року відкрито меморіальну дошку з барельєфом (скульптор В.Л. Медведєв). Його ім’я носить Київська дитяча музична школа №7. На честь талановитого композитора створено фільми. Перший телевізійний фільм-концерт «Пісні Ігоря Шамо» (режисер Р. Єфименко) підготовлено Українською студією телевізійних фільмів ще у 1984 році. Другий документальний фільм – «Пісні серця» (про історії написання 10 відомих українських пісень, у т. ч. пісні «Києве мій») вийшов у 2004 році (реж. Ю. Лазаревська, Студия «1+1», телестудія «Контакт»). В травні 2014 року з’явився повнометражний документальний фільм «Ігор Шамо. Постлюдія», знятий на замовлення Державної Агенції у справах кінематографії України.

Твори видатного українського композитора заслужено привертають увагу вже не одного покоління музикантів. Студенти та гості нашого коледжу з цікавістю ознайомилися з літературою, наявною у фонді бібліотеки і представленою на виставці, присвяченій 100-річчю від дня народження Ігоря Шамо.

Творчий доробок Ігоря Шамо  

• Симфонічні твори (3 симфонії), концерт для флейти та струнних (1977), концерт для баяна та струнного оркестру (1981), камерні твори (квартети, п’єси для бандури тощо), фольк-опера «Ятранські ігри» (лібрето В. Юхимовича), кантати;
• Романс для віолончелі та фортепіано;
• Пісні на слова Дмитра Луценка, Андрія Малишка, Тереня Масенка, Л. Смирнова, О. Коломойця, А. Слісаренка, П. Воронька, О. Вратарьова, Л. Ковальчука, Л. Забашти, В. Курінського, Ю. Рибчинського, І. Лазаревського, А. Деміденка та ін.;
• 10 солоспівів на слова Т. Шевченка (1959);
• 3 фортепіанних цикли: «Тарасові думи» (з 6 новел) (1960), «Українська сюїта», «Гуцульські акварелі», «Фантастичний марш» для фортепіано (1946), "Прелюдії, «Гумореска». 2 токати, «Варіації-фантазія» (1947, фортепіанне тріо);
• Музика до 40 кінофільмів, радіовистав («Відьма» за Шевченком (1949) і «Тарасові шляхи») та до 40 вистав (у театрі ім. І. Франка, театрі ім. л. Українки…), «На світанні» в Київському театрі юного глядача (1964).

Музика до кінофільмів:

• «Дніпро» (1949, у співавт.),
• «Максимко» (1953, у співавт.),
• «Командир корабля»(1954, у співавт.),
• «Море кличе» (1955),
• «Андрієш»,
• «Матрос Чижик»(1955),
• «Гори, гори, моя зоре»(1957),
• «Мальва»(1957),
• «НП. Надзвичайна подія»(2 с),
• «Дорогою ціною» (1959),
• «Далеко від Батьківщини»(1960),
• «Лісова пісня» (1961),
• «Здрастуй, Гнате!»,
• «Квітка на камені»(1962),
• «Бухта Олени»,
• «Ракети не повинні злетіти» (1964),
• «Їх знали не тільки в обличчя»(1966),
• «Пізнай себе» (1971, т/ф),
• «Ніч перед світанком»,
• «Чорний капітан» (1973),
• «Як гартувалася сталь»(1973, т/ф, 6 с),
• «Тачанка з півдня» (1977),
• «Від Бугу до Вісли» (1980),

Музика до мультиплікаційних і документальних кінокартин.